Не бійся!

22.04.2021
0
131

У житті кожної людини є періоди тривоги та невизначеності. Коли ситуації так складаються, що не знаєш, як правильно вчинити та що тебе чекає завтра. Коли плани й мрії раптово дають тріщину, а то й зовсім руйнуються через несподіваний поворот долі.

Не були винятковими й учні Ісуса Христа. Мандруючи з Вчителем, слухаючи Його проповіді, бачачи Його чудеса, вони мріяли про щасливе майбутнє в царстві свого наставника. Вони щиро довірилися Йому, повірили в Нього як Месію, не лукавили, коли клялися у вірності.

Але несподівано все зруйнувалося. Ісус мертвий. Та й смерть дуже ганебна. На велике розчарування, Він дозволив себе арештувати та умертвити, не проявивши Своєї Божественної сили та влади…

Вони розгубилися. Вони не знали, як бути далі. Вони не таким уявляли своє майбутнє.

У цьому учні не були унікальними. Практично кожна людина тією чи іншою мірою проходить через щось таке. Не виняток і ми, жителі ХХІ сторіччя. Особливо тепер, коли раптова страшна хвороба та пандемія зруйнувала не лише особисті долі, але й хід історії цілої планети. Коли зруйнувалися економіка та зв’язки між державами та людьми. Коли втрачаємо роботу та засоби для існування. Коли безсилі перед хворобами…

І тоді з’являється Ісус.

Так само, як Він з’явився Своїм учням. Спочатку жінкам, що плакали з туги біля гробу. Потім двом зневіреним чоловікам, які йшли геть із Єрусалима. З’являється одинадцятьом, які стали повертатися до попередніх земних занять. І далі більшій і більшій кількості людей…

Євангелісти записали лише невелику частину свідчень, коли воскреслий Христос приходив, щоб сказати: «Я живий! Будьте бадьорі! Життя продовжується!»

Історія християнства знає тисячі випадків, коли Ісус Христос приходив до Своїх послідовників у важкі хвилини біди, випробувань, розпачу та безнадії. Не завжди Його відповідь і допомога були такими, як вони їм уявлялися. З’явлення воскреслого Христа не втілило їхні попередні мрії та сподівання про земне Боже Царство. Але воно дало надію, відкрило нове бачення та нові можливості в житті з Богом. Воно дало їм крила та сили в подальшому житті та майбутньому духовному служінні.

Двоє учнів, про яких згадує євангеліст Лука в останньому розділі своєї Євангелії, спочатку не впізнали в таємничому попутникові Христа. Він відкрився їм на хвильку, але цього було достатньо, щоб вони ожили й продовжили рух у правильному напрямку.

Нам також може здаватися, що Бог забув нас. І в завтрашньому дні буваємо невпевнені. І плани зруйнувалися. І віри не вистачає. Але Ісус йде поряд і зі співчуттям запитує: «Чого ви сумуєте?»  (Лк.24:17), «Чого стривожилися?» (Лк.24:38).

Не біймося труднощів, що руйнуються плани — Ісус із нами! Він підбадьорюватиме! Він допомагатиме! Він дасть сили пройти й ці тимчасові труднощі! Головне — не зрадити Його й зберегти вірність.

Юрій Вавринюк



Додати коментар

Пожертвувати