Хіт «про корів», або Свобода дитини
«Я буду пасти корів, точно, мамо, заберіть мене з музичної школи», – це скигління мама чула частіше, ніж нашу гру на фортепіано, але вона або не помічала цієї горе-пісні, нашого гучного демонстративного ляскання кришкою фортепіано, або вона розуміла… Так, вона реально усвідомлювала, що ми від народження – музиканти, і нам Богом дано розвиватися в цьому.
Пам'ятаю, тато платив у два рази менше за музичну школу, адже ми були з багатодітної сім’ї. Та на бензин часто йшли останні гроші, бо музична школа була далеко. Тож батьки намагалися, незважаючи на наше «відпиши, я краще корів буду пасти», возити нас на заняття, купувати ноти, залучати до служінь змалку. Ось ми й грали з 12 років імпровізацією та по нотах у церкві.
«Вірочко, їдемо дивитися інструмент. Я дуже хочу вам його купити. Одна дівчинка виїхала до Австралії. Вона займала перші місця на музичних конкурсах. А тепер продають фортепіано, воно не потрібне їй», – якось сказав тато.
Мене «перемкнуло». Я сиджу в майже порожньому будинку. Шикарне фортепіано. Граючи, раптом побачила сльози господині дому: «Моя онука так само грала, але... Напевно, їй буде краще».
Наші батьки «вилізли зі шкіри», але в нас з'явилося саме це фортепіано. А скиглення «буду корів пасти» зникло раз і назавжди. Тільки через рік ми зрозуміли – мама була права, коли не визнавала нашого «права на вибір»: йти або не йти в музичну школу, допомагати сестричкам чи ні, вивчати Гайдна, гами чи ні.
У Біблії написано: «Привчай юнака до дороги його…» (Пр.22:6).
Боже, а що це «дорога» і що таке «привчай»?
Для багатьох це означає нагодувати, одягнути й сказати, що це добре, а це погано. Для небагатьох це зрозуміти разом із малюком його здібності й допомогти їх розвинути. Чи легко? Звичайно, ні! Потрібне терпіння? Ні, потрібне колосальне терпинисько у молитвах, заняттях, бесідах.
Вибирає кожен.
Пісня «буду пасти корів» стала історією. Чи була мама права, пропускаючи її повз вуха? Так. Засуджували її знайомі, що «сюсюкається з нами»? Так.
А тепер я думаю: ось би мені не послизнутися на дорозі «дитина має вибір». Так, я проти авторитаризму мам та тат: «А я так сказала/сказав!» Це егоїзм. Тому молюся, хоч і слухаю хіти «про корів», але намагаюся з Божою допомогою привчити їх до дороги. До дороги їхнього розвитку для Божої слави та їхнього щастя.