За кого голосувати?
(біблійні рекомендації)

30.01.2019
0
138

Вам не подобається влада? Це правильно. Вона і не повинна подобатися. Ми не укладали з нею непорушного заповіту, як при вступі у шлюб. Любов до влади — особливо важка форма збочення, властива виключно рабському менталітету. За владою потрібно пильнувати. Ми, народ, колективні співвласники підприємства під назвою «країна», лише тимчасово найняли цих людей для виконання менеджерських обов'язків, вибравши їх серед інших претендентів. І обрали ми саме їх не тому, що вони бездоганні, а тому що на момент кастингу вони більше відповідали нашим очікуванням. Адже часто голосувати доводиться не стільки за когось, скільки проти ще гірших альтернативних варіантів. Ніхто не досконалий, і компроміс тут неминучий.

Але, отримуючи владу, політики беруть на себе відповідальність слідувати нашим очікуванням, а ми — підкорятися їм у межах повноважень, наданих їм законом. І незалежно від того, чи подобаються нам наші правителі, чи ні, нам заповідано «чинити молитви, благання, прохання, подяки... за всіх, хто при владі» (1Тим.2:1).

Утім, молитва — важливий, але аж ніяк не єдиний спосіб впливати на владні сфери в громадянському суспільстві, де політики отримують владу виключно від громадян і на благо громадян. Яким би не було наше положення в суспільстві, ми всі, так чи інакше, беремо участь у його політичному житті. Як мінімум — коли віддаємо свій голос під час виборів за того чи іншого кандидата. У цьому полягає не тільки наше громадянське право, але і наша громадянська відповідальність.

Безперечно, відмова від голосування теж може бути вираженням громадянської позиції, коли моральні принципи добра і справедливості грубо порушуються, а корумпована влада перетворює саму процедуру виборів в цинічний фарс, де думка громадян нічого не означає і не визначає. Але при реальному формуванні громадянського суспільства потрібно розуміти: відмовляючись від голосування, ми віддаємо іншим наше право визначати не тільки власну долю, а й долю своєї країни, свого народу, своїх дітей.

Так, часом в демагогічному потоці майже однакових передвиборчих програм і щедрих обіцянок буває вкрай нелегко зробити вибір із безлічі так схожих один на одного кандидатів. Але «нелегко» не означає «неможливо». Безумовно, дуже корисним при цьому виявляється володіння хоча б елементарними навичками критичного мислення. Але не менш важливо знати і те, за якими критеріями закликає оцінювати претендентів на виборні посади Слово Боже — Біблія.

Перед Богом усі рівні — від царів і президентів, до тих, кого люди називають покидьками суспільства. Писання висуває однакові кваліфікаційні вимоги до керівників на всіх рівнях влади: «вибери з народу здібних, богобоязливих, надійних і непідкупних людей і постав їх начальниками над тисячами, сотнями, півсотні і десятками» (2М.18:21). Цей текст дає нам ясну картину, якими характеристиками повинні володіти найкращі кандидати на будь-яку посаду. Голосувати слід за людей, які найбільшою мірою відповідають цим критеріям. Тобто:

1. Здібність.

Віддавати перевагу потрібно не тим, хто дає найбільш привабливі, хоч і нездійсненні, обіцянки, а тим, хто на ділі показав, що може домогтися максимального результату при реально наявних ресурсах. Тим, хто до цього був успішним у навчанні, роботі, бізнесі, громадській діяльності. Нездатність займатися чим-небудь іншим — далеко не кращий мотив для того, щоб іти в політику. Хто не приносить плоду в інших сферах, і в політиці буде безплідним.

Перевіряйте: чим займався кандидат раніше, і яких конкретних результатів досягнув? Якщо це була громадська діяльність, які реальні законні переваги приносила вона тим, чиї інтереси ця людина представляла? Якщо кандидат був бізнесменом, наскільки успішним було його підприємство, чи були якісними, затребуваними і суспільно корисними вироблені цим підприємством товари або надані послуги? Якщо претендент лише недавно закінчив навчальний заклад, якими були успіхи в навчанні? Якщо ж він не новачок в політиці, чи зробив він якийсь реальний внесок в розвиток суспільства? Чи прикладав зусилля для його перетворення заради загального блага, навіть якщо це вимагало рішень, що завдавали шкоди його власній популярності? Або ж він просто «відбував термін» вигідного працевлаштування?

2. Богобійність.

Людські закони ніколи не будуть досконалими. І якщо політик, як той суддя з притчі, Бога не боїться і людей не соромиться, він завжди знайде можливість зловживати своїм положенням. Тільки внутрішній моральний компас — звіряти всі думки, слова і вчинки зі стандартами Божих заповідей, дозволить йому виконувати посадові обов'язки належним чином, караючи злочинців і заохочуючи доброчинців (Рим.13:3-4, 1Петр.2:14).

Перевіряйте: Чи відповідало попереднє життя кандидата Божим заповідям, чи було сповнене лукавством? Адже нова посада не зробить людину благочестивою, а можливостей для зловживань у неї стане куди більше.

3. Надійність.

Цей критерій у біблійному тексті визначено єврейським словом «емет», якому, мабуть, важко підібрати адекватний еквівалент, так багато у ньому значень: праведних, чесних, порядний, вірний, надійний, стійкий, відповідальний і т. п. Коротше — людина, у якої слово не розходиться з ділом.

Ніщо, мабуть, не може виступати настільки чітким індикатором порядності людини, як її сімейне життя. Хто не береже подружнього завіту, той і поза шлюбом надійним бути не може. Хто не здатний доглянути власний будинок, як зможе облаштувати життя всього народу? Чи можна довірити велике тому, хто не є вірним у малому?

Перевіряйте: наскільки турботливим у шлюбі є кандидат? Чи добре керує власним домом? Чи виховує дітей у слухняності і з гідністю? Соромиться він своєї сім'ї, або ж пишається нею, а вона — ним?

4. Непідкупність.

Гроші, самі по собі, не є проблемою. Проблема — любов до грошей. Апостол пише: «Великий же зиск— то благочестя із задоволенням… Бо корінь усього лихого — то грошолюбство» (1Тим.6:6,10). Коли людина нечиста на руку, високе положення в суспільстві збільшує і загрозу, яку вона для суспільства становить. Як казав Генрі Форд, якщо людині, яка краде гайки на залізниці, дати вищу освіту, вона вкраде паровоз. Для непідкупної людини — не існує такої суми, за яку варто було б продавати свою честь. Адже назад її вже не викупити. «Яка користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Мт.16:26).

Перевіряйте: Чи був кандидат викритий у фінансових зловживаннях? Чи сумісні між собою його майнові і фінансові декларації? Чи є відомості про приховування ним своїх доходів?

Зазначені біблійні критерії є вельми корисним тестовим фільтром при вирішенні, за якого кандидата слід віддати свій голос. Так, якщо на будь-яку посаду претендують, скажімо, християнин, мусульманин і іудей, за кого з них слід голосувати християнам? Напевно, багато хто, дотримуючись поширеного у світі критерію корпоративної вірності або думаючи, що таким чином буде підвищуватися вплив Церкви у світі, скажуть: «за християнина». Однак Царство Христа — не від світу цього, і вплив Церкви не залежить від земних володарів, ким би вони не були.

Правильна відповідь — голосувати потрібно за того, хто найбільшою мірою відповідає зазначеним біблійним критеріям: за найбільш здібного, богобійного, порядного і непідкупного. Звичайно, хотілося б, щоб таким виявився саме християнин. Але, якщо не хочете розчаровуватися в людях — не зачаровуватися ними. Християни в більшості своїй нітрохи не кращі ні за представників інших релігій, ні за невіруючих, серед яких величезна кількість хороших людей — і здібних, і чесних, і порядних, і непідкупних. Різниця лише в тому, що християни отримують спасіння. Але різниця ця — у сфері того, що Боже, а не того, що кесареве.

Голосувати необхідно за тих, хто найкращим чином підходить на виборчу посаду на благо всього суспільства. Адже ставши, скажімо, президентом, християнин не повинен бути президентом лише християн, але і мусульман, і юдеїв, і буддистів, і сатаністів, і атеїстів, — всіх громадян. Бог не дивиться на обличчя. До цього ж повинні прагнути і ми.

Сергій Головін, уривок із книги «Біблія і політика»



Додати коментар

Пожертвувати