За межею Інстаграму
Світ вражає нова епідемія — епідемія Хвастограму, тобто бажання людини показати себе не тим, ким вона насправді є. Молодь, а то й цілком зрілі люди витрачають останні гроші заради «понтів» — і виставляють свої фото в інтернеті, чекаючи якомога більше «лайків». Жага марнославства настільки проникає в уми, що доходить до абсурду: за скажений кредит у банку купують дорогий телефон, за останні гроші купують красиві речі — а поїсти нема за що.
Ця проблема проникла й у сферу релігійності. «Ті, хто має вигляд благочестя, але сили його відреклися» (2Тим.3:5) — це люди, які ніби все роблять правильно: молитва, Біблія, спів, одяг, правильні слова, але їхні справи не відповідають істині. Зовні все начебто правильно, але якщо картинку розширити, то видно зовсім інше зображення. У рамках «своїх підписників» все виглядає благочестиво й привабливо, але за їхньою межею відривається справжня реальність.
«Так нехай світить світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла...» (Мт.5:16). Люди повинні бачити наші добрі справи, а не нашу поверхневу показову релігійність. Мова йде не про іміджеву побожність, а про наші повсякденні справи в житті й побуті.
Не можна весь час вдавати з себе когось, тому що рано чи пізно все стане явним. Нам потрібно працювати не над тим, як ми виглядаємо, а про те, які ми є насправді вдома, на ринку, у гніві, у проблемі, у стресі. Тоді ми показуємо нашу справжню натуру. Завдання — не видавати себе за праведних, а бути праведними. Варто переглянути й виправити свої вчинки. Час прийде — і все відкриється. Бог розширить межі таємного — і картинка Інстаграму стане повною. Якою вона буде насправді залежить зараз тільки від нас.