Життя Любові Ричко, учительки з полтавського села Майорщина, змалку складалося драматично. Дитинство було сирітське, голодне. Батько покинув їхню сім’ю напризволяще, мати змушена була віддати двох менших дітей Любу й Надійку, у дитячий притулок.
Незважаючи на всі труднощі, які спіткали Україну, проповідується Боже Слово. Я вдячна Йому за можливість залишатись тут і служити іншим. Війна відкрила серця людей, щоб шукати Бога. Зараз ми бачимо особливу потребу в місіонерах.
Влітку ми мали свято водного хрещення. 15 людей із Супрунівки ввійшли у Заповіт із Богом. Провели дводенний дитячий табір. В кінці другого дня зробили євангелізацію для 150 людей! Ми просто в захваті від Божої праці.
У свої 19 років я опинився перед вибором: що робити далі? Здобувати світські знання, професію чи продовжувати працю на Божій ниві? Я знав, тато мені не раз говорив, що він хотів би, щоб я посвятив себе Богу...
Багато працюємо по селах, допомагаємо людям, чим можемо. Роздаємо пакети з продуктами, одягом. Бачимо, що це змінює ставлення до церкви та до Божого Слова, що проповідується. Часто не треба багато говорити — наші справи говорять набагато більше за нас.
За останній час налаштували декілька служінь. Паралельно у нас проходить будівництво. Придбали земельну ділянку з будинком, почали реконструкцію під дім молитви. Використовуємо кожен день, який не зайнятий служіннями.
Цього року двоє людей із переселенців з Херсону покаялися і прийняли святе водне хрещення. Для нашої церкви це велика радість і свято. Хрещення відбулося на подвір’ї дому молитви в Хмельницьку. Мав честь вперше у своєму житті хрестити людей.
Для мене велике щастя служити. Немає нічого кращого, ніж бачити дію Божої любові в житті людей. Часто люди думають, що місіонери — це ті, хто служить іншим, але я для себе відкрила нове місіонерство: служачи іншим, я бачу як Бог служить і мені.
Продовжуємо працювати у м. Перемишляни. Останній період служіння був особливо насиченим і непростим. Дитячі табори — дуже важливе служіння, оскільки в такому віці важливо виховувати правильні принципи, інакше, діти приймуть інші цінності.
Зараз люди по різному вирішують для себе питання безпеки з урахуванням російської агресії. В сучасних реаліях ми усвідомили і пережили на практиці дуже значиму річ: що мир та безпека, усе необхідне для життя — в Божих руках!