Петро Приходько — місіонер «Голосу надії», пастор церкви «Божого спасіння», що знаходилася в нині окупованому селі Андріївка Бердянського району Запорізької області. Як і багато його земляків, чоловік з родиною перебрався до обласного центру.
Мене звати Людмила Герман. Я хочу поділитися з вами історією свого життя, історією зцілення тіла та душі. Чотири роки тому в моєму житті скоїлася трагедія — зносився шийний диск.
Нас дуже підбадьорює спілкування, співпраця і навчання, тому час від часу ми робимо зустрічі з місіонерами і служителями, проводимо спільні заходи, відвідуємо конференції, молимося і допомагаємо один одному. Велике благословення — мати багато друзів.
Моя улюблена робота в церкві — підліткова група. У нас чудові діти! Більша частина — з церковних сімей, але є кілька, що прийшли в цьому році. Вони чудово влилися в колектив. Дуже хочу, щоб ці підлітки пізнали Господа, служили Йому щиро і віддано!
Служачи місіонеркою я зрозуміла наскільки важливо мати мир Божий. Адже коли маю сама, то можу поділитися з іншими. Якось одна знайома дівчина сказала: «Твій мир і спокій передаються мені». Я дуже щаслива, що можу бути творцем миру.
Вперше побували з дружиною в Харкові, де проводив семінар для служителів. Відвідував церкви області. Там зараз — щось подібне на дев’яності роки. Люди приходять у церкви, виходять на покаяння.
Останні місяці були насичені робочими поїздками по Україні і не тільки. Найбільш вражаючою була подорож у складі делегації пасторів (45 осіб) з України в Південну Корею. Метою цієї поїздки було навчання в корейській церкві на теми учнівства та виховання.
Кожен наш день, як і все наше життя — це служіння Богу і людям. Окрім усіх заходів треба поговорити, підтримати, дати пораду, помолитися… Люди потребують спілкування. Просимо в Бога сили, щоб бути світлом на кожному місці і в кожен час.
Якось у п’ятницю коли саме закінчилося молитовне зібрання, до церкви зайшов чоловік у брудному одязі. Виявилося, що він бездомний та живе на кладовищі в склепі. У чоловіка на очах були сльози, він ледь чутно промовив: «Я хочу повернутися до Ісуса!»
Немає дня, щоб ми не чули повітряної тривоги. Постійно молимося, про Божий захист. Недавно і в Супрунівку прилетіла ракета. Велика радість — що ніхто не загинув. Приліт був за 100 метрів від дому молитви. Хвала Господу, що Він береже і у вогні!