13 вересня 2020 року відбулося відкриття дому молитви в селі Гуляйпільске Запорізької області. Місіонерське служіння в цьому селі виконує подружжя Марчуків — Степан та Сніжана. Про початок праці в цьому селищі читайте в розповіді місіонера.
Як тільки почався карантин, я взяв на себе ініціативу організувати акцію «Карантин по-котелевськи». Записали ряд відеороликів про життя людей в нових умовах. Намаглися донести здорову інформацію — щоб не було ні надмірної паніки, ні безпечності.
В одної з погорільців, самотньої матері з двома дітьми, згоріли господарчі будови, сам дім чудом вцілів. Під час спілкування побачив у неї на шиї татуювання і запитав, що означає цей ієрогліф. Вона відповіла, що це китайською «росток із сухої землі»...
Подружжя місіонерів Володимира та Тетяни Федорук служать на Дніпропетровщині в смт Межова з 2003 року. Щоразу, коли вони зверталися за дозволом на проведення євангелізації, чиновники відмовляли. У таких умовах працювали, поки в Україну не прийшла війна.
Ми всі живі та відносно здорові — тому що після спекотного літа прийшла осінь, температура понизилася і похворіли діти (біль у горлі та кашель). Та ми продовжуємо нести служіння з дотриманням усіх санітарних норм.
Життя з карантинними обмеженнями стало звичним, і ми пристосувалися до вимушених обставин. Для Божого Слова немає обмежень. Думаю, вам буде приємно прочитати свідчення дітей, які прийшли до Бога через нашу спільну працю.
Цей рік у зв’язку з карантином є нелегким, бо стало багато потреб у людей, але водночас і благословенним, бо через матеріальну допомогу ми могли доносити Боже Слово, при зустрічах молилися за людей та їхні сім’ї.
Ми зайшли в кожний дім у поселенні, де живемо, та подарували Євангеліє. Зустріли чоловіка зі слідами тривалого вживання алкоголю, якого покинула дружина. В якийсь момент чоловік зізнався у страшному задумі — він збирався накласти на себе руки…
Всі наші плани були змінені — карантин є карантин. Але все одно знаходили можливості для служіння. Одною з таких можливостей був табір у Пирогівці, що за Шосткою. Табір проводився для дітей із циганських сімей.
Час карантину ми використали для користі, більше здружилися, на багато що подивилися по-іншому. Як написано: «Тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре». І нам ізоляція послужила на благо.