«Надіємося на Боже чудо»
Провели низку зустрічей для дитячих служителів та заходів для підлітків області. До цього служіння приєдналися нові люди. В деяких церквах тільки нещодавно започаткували цей напрямок. Тому було багато знайомств та спілкування. Також наші учасники побували на конференції для відповідальних за медіаслужіння, сестринській зустрічі та заході для координаторів дитячого та підліткового служіння. Набули нових знань, досвіду для втілення у своїх спільнотах.
До недільної школи долучаються нові діти. Малеча активна в служінні — співають, декламують вірші, проповідують. Їздять допомагати в проведенні зібрань у маленьких церквах області. І ми, і місцеві брати та сестри дуже задоволені їхнім служінням. Ми щасливі, що діти присвячують свої таланти і час для Бога.
Мій чоловік з командою систематично відвідує Схід. Готують для військових гарячі страви, підтримують молитвою. В одній з останніх поїздок він зустрів земляка, який поділився свідченням Божої ласки. Після одного ворожого обстрілу йому з товаришами потрібно було евакуйовувати побратимів під великою загрозою та ще й на підбитій техніці. Вони тривожилися за цю поїздку, і просили молитися за них, адже було мало шансів на успіх. А за короткий час повідомили, що вдалося усіх евакуювати, навіть кішку. Вони були дуже щасливі і дякували братам за молитву.
Чоловік постійно відвідує побратимів його загиблого брата, а також інших знайомих військових, серед яких є віруючі захисники та капелани. Ми вдячні, що вони захищають нас, тому хочемо їх підтримати і матеріально, і молитовно. Крім того чоловік їздив на запрошення керівництва на полігон до військових, яких після навчання мали відправляти в бойові частини. Готували для них, молилися та благословляли на успішну службу. Розповідали свідчення інших військових, які бачили над собою Божу охорону.
У нас в місті, дякувати Богу, останнім часом не було особливих руйнацій, крім поодиноких випадків. Але люди в усій Україні живуть у постійній небезпеці, особливо ночами. Уже стали звичними для нас тривалі вимкнення світла. Діти майже постійно вчать уроки під ліхтариками — день короткий, поки з гуртків прийдуть, уже темно. Але це дрібниці, це можна пережити, аби швидше закінчилася війна, і захисники повернулися додому живими. Молимося про це і надіємося на Боже чудо!
Команда, з якою служить чоловік, отримала нагоду побувати в Карпатах. Вона складається частково зі смілян, частково з братів та сестер зі Сходу. Вони постійно живуть під підвищеною небезпекою, тож було вирішено відвезти їх у безпечне місце для відновлення та перезавантаження. Поїздка стала для них великим благословенням. Практично усі вперше побачили красу Карпат, отримали гарні враження та відпочили.
Ірина Крапивна, Черкаська область, уривок з листа