«Що буде з моєю душею?»

30.11.2018
0
76

Сезон осені приходить до кінця. Повертаюся письмовим спогадом туди, де ступали ноги і були залишені слова надії для людей.

На новій квартирі продовжуємо робити зібрання. Дитячі клуби стабільно проходять у Литвинці та Каневі. Зараз в Каневі дітей буває більше 10. Раніше казали: чому так мало, а тепер треба ділити на дві групи. Слава Богу!

Запам’ятався випадок, під час відвідування лікарні. Я одна ходила від палати до палати з газетами… Пройшла всі палати, залишилась одна — та й додому. Але все сталось так, як не планувала. У палаті мене зустріли троє бабусь — десь 70, 80 і 90 років. Подарувавши газети, у відповідь почула: «Доцю, що буде з моєю душею?» Це запитала бабця 90 років. Зрештою розмова тривала цілу годину. В кінці я запитала: «Чи можу за вас помолитися?» Бабця-90 сказала: «Щоб Бог простив гріхи, бо я нагрішила за все життя дуже багато…» Бабця-70 сказала, що два рази була на сповіді у священика, але не відчуває, що прощена, запитала поради чи піти третій раз. Кажу: «Якщо два рази не помогло то чи третій допоможе?» Вона також виявила бажання помолитися. Обоє просили прощення у Бога.

На осінніх канікулах ми провели три триденні табори у Литвинці, Каневі і Яблуневі. Тема була: «Мир». У Яблуневі вперше на базі школи був табір, були присутні вчителі. У школі 38 учнів, з них було 22. Самі вчителі призналися, що хоча християнську етику проводять, але багато чого не знають. Тож почали читати Біблію, щоб краще розуміти, що розказувати дітям.  

Майже на тиждень приїздила молодь з моєї церкви допомогти у служінні. Так ми мали можливість охопити більше людей. Співали на базарі в центрі, роздавали спецвипуск «Голос надії». Також по селах Тростянець, Литвинець, Гамарня, Кононча, Межиріч і в Золотоношу їздили. Ходили з газетами, Новими Заповітами. Різні люди зустрічалися. Були ті, які молилися, ті, які байдуже ставилися, а були такі, які відкривали двері дому. Зустріли одна бабцю, чимось подібну до євангельського Корнилія. Вона була відома добрими справами, і поганого слова про неї ніхто не скаже у селі… В кінці нашої розмови літня жінка захотіла помолитися молитвою покаяння. Ми віримо, що ці зустрічі недаремні.

Плануємо провести і зимові зустрічі для дітей. Прошу підтримати нас в молитві.

Валентина Готь, Черкаська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати