Безвіз для проповіді Євангелії
Після того, як Бог дав мені спасіння, Він також Духом Святим вклав у моє серце любов до людей. Я дивився на тих, хто гине у своїх гріхах, і казав: «Господи, невже їм немає спасіння?» І почув голос: «Проповідуй їм Євангелію!» Я взявся читати Біблію, Бог став давати мені Слово — і я йшов і проповідував. І побачив, що Слово діє: люди каються, отримують спасіння. Це дуже радувало мене!
Нині все моє життя — це проповідь Євангелії. Коли бачу людей у поїзді, автобусі, на ринку чи на майдані, хочеться їм сказати: «Зупиніться, зверніться до Ісуса, бо Він прощає гріхи й спасає!» Одного разу, молячись і просячи в Бога поради, почув голос: «Зроби плакат, одягни на себе й іди проповідувати!» Мені було відкрито, які саме слова я маю написати на плакаті: «Увага! Бог буде судити тебе за твої гріхи! Покайся, віруй в Господа Ісуса Христа, і ти спасешся!» Я виконав Божий наказ і сказав: «Боже, я все зробив по слову Твоєму, а тепер хай благодать Твоя працює!»
Часто мені кажуть: «Нащо ти написав такі жорсткі слова? Вони відштовхують людей!» Але Слово Боже має велику силу, і я бачив багато разів, як воно проникає в людські серця. Наприклад: ідуть троє хлопців, п’ють пиво. Один із них читає напис на моєму плакаті, падає на коліна, пиво розливається, він хапається за голову й кричить: «Господи, помилуй мене!» Я ж йому нічого не казав. Але Слово Боже торкається серця людини.
Ми проїхали дуже багато міст — України, Росії… І в тих містечках, які сьогодні окуповані, закриті для проповіді, а деякі навіть стерті з лиця землі, ми проповідували. Десь три роки тому на місіонерській конференції «Голосу надії» в Олександрії проповідував єпископ Віктор Боришкевич. І він прочитав слова з Біблії: «…Бо як в Єрусалимі про Мене ти свідчив, так треба тобі свідкувати й у Римі!» (Дії 23:11). У цей момент Святий Дух промовив ці слова конкретно в моє серце. Я сказав братам і дружині: «Я буду проповідувати в Римі Євангелію!» Мені кажуть: «Саша, ти розумієш, що ти говориш? Де Кролевець, а де Рим!» Але мені сказав Бог, а якщо Бог сказав, то це здійсниться. Минуло два роки. Якось я зустрівся з одним братом, який запитав: «Саша, а ти не хочеш поїхати в Європу проповідувати?» Кажу: «Я молюся за це, бо маю обітницю від Бога. Але не знаю, яким чином це може виконатися. У мене немає візи й немає грошей». Він каже: «Я тобі допоможу!» Так і сталося. Польський консул відкрив мені спеціальну візу — для проповіді Євангелії в європейських країнах. Це тим більш дивно, що раніше мені повернули документи, а це значить, що віза мені не світить. Секретарка потім сказала: «У нас ще таких випадків не було! Ви якась особлива людина». Я відповів: «Я не особлива людина — просто раб Ісуса Христа». І виконалося слово від Бога — я проповідував у Римі.
Часто ставлять питання: «Як ви проповідуєте в тих країнах, мови яких не знаєте?» Коли я тільки покаявся, то по своїй наївності молився: «Боже, дай мені такий дар, щоб я міг говорити на всіх мовах світу, щоб скрізь проповідувати Євангелію». Мені казали: «Саша, ну що ти таке придумав? Такого Бог не дасть!» Але я вірив, що для Нього немає нічого неможливого. Правда, Бог не дав такого дару. Але Він дав інший метод: ми беремо свій плакат, перекладаємо на будь-яку мову світу, друкуємо брошури на мовах тих країн, куди їдемо, — і так проповідуємо Євангелію. Може, ви досі думаєте: «Як мені проповідувати Євангелію в чужій країні?» Тепер це можна робити навіть без знання мови. І я маю свідчення спасенних людей не тільки в Україні, Росії але й у Європі.
Під час служіння в Польщі я попросив місцевого пастора: «Дозвольте, ми надрукуємо ваш телефонний номер на брошурі, щоб люди могли вам зателефонувати, і ви їх направите до церкви». Він каже: «Та ні, не потрібно, такі методи у нас не працюють». Я його все-таки вмовив. І вже через два дні подзвонила перша людина, прийшла в неділю до церкви й покаялася. Увечері пастор приходить до нас із сумками з продуктами й запитує: «Брати, як це вам вдається?» — «Дуже просто! Потрібно лише проповідувати Євангелію!» Він такий радісний був, адже вже два роки в них у церкві ніхто не каявся.
Я вважаю, що саме для цього служіння Бог відкрив Європу — впровадив безвізовий режим! Це дає дуже великі можливості для проповіді Євангелії… Бог кличе до цього! Європа має християнське коріння, але там мало проповідується Блага Звістка.
У Македонії нам прямо сказали: «Таким методом тут протипоказано проповідувати — вас відразу заарештують! Тим більше, що половина населення — мусульмани». Але ми молилися, постилися і йшли. Перша моя проповідь була у великому автобусі. Виявилося, що багато пасажирів добре знають російську мову. І ми могли їм вільно благовістити. І знаєте, що сказав водій автобуса? Каже: «За те, що ви приїхали в нашу країну проповідувати Ісуса Христа, ви будете їздити в громадському транспорті безкоштовно!» Слава Господу! В іншому автобусі зайшли контролери, але водій їм сказав: «Ці люди — проповідники, вони привезли нам мир, і ми не можемо брати з них гроші!»
Може, хтось із вас, плануючи своє життя, ставить на перше місце матеріальне благополуччя, душевне щастя? Ви мрієте вийти заміж, одружитися, чогось досягнути в цьому житті. Я теж, прийшовши до церкви, мріяв: куплю в селі невелику хатину, куплю два вулики з бджолами, повішу гамак... І решту життя — лежиш собі в гамаку, читаєш Біблію, славиш Господа, п’єш чай із медом, бджілки гудуть… Певний час я був дуже захоплений цією мрією! Але одного разу Бог відвідав мене й сказав: «Сину мій, невже Я спас тебе для того, щоб ти до кінця життя лежав у гамаку, слухав бджіл і об’їдався медом?» Мені так соромно стало! Я дуже вдячний Господу, що Він забрав мою мрію й дав мені Свою. Я не маю хатки в селі, пасіки, але в мене є Боже слово в серці: «І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатократно одержить і успадкує вічне життя» (Мт.19:29). У Болгарії на одному богослужінні вийшла сестра-циганка, дістала ключ і сказала: «Брати, я вам дарую свій будинок. Тепер він ваш». Це за 30 км від Софії. Ми можемо тепер там зупинитися, переночувати, коли нам потрібно. Отож, Боже Слово — живе і діяльне!
Не захоплюйтеся земними мріями! Ісус Христос спас тебе й мене для Свого Царства і Своєї слави. Тепер відкриті широкі можливості. Бог благословив Україну, і українці поширюють Євангелію не лише на своїй землі, але й закордоном. Коли ми вперше були в Грузії, я вийшов на ринок, одягнув плакат із написом грузинською мовою… І до мене відразу підбігло чоловік двадцять грузин, щось кричать, руками махають. Я думав: уже кінець мені! Але підійшов місцевий брат, пояснив їм, каже: «Це до нас приїхав друг із України, він християнин, проповідує Ісуса Христа, щоб ви мали спасіння й благословення!» Як тільки вони почули «Україна», стали мене обіймати. І в нас відразу з’явилося багато друзів. Багато народів у світі стали добре ставитися до України, і я вірю, що це Бог так робить!
Тепер багато молоді використовує свій час на всілякі порожні заняття й досягнення. Але Боже Слово закликає: «Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!» (Еф.5:15,16). Одного разу молоді брати запросили мене на річку ловити раків. А я це заняття в дитинстві дуже любив, тож погодився. Сіли на мотоцикл, я позаду, їдемо. Дивлюся, стрілка на спідометрі до 100 км/год. доходить. І приходить думка: якщо зараз камінчик потрапить під колесо — усе, смерть. І ось я на небі, зустрічаю там святих. У кожного з них своє свідчення — того за Христа в тюрмі стратили, того камінням побили… І вони запитують: «Брате, а як ти сюди потрапив?» І я відповідаю: «Їхав по раки, розбився на мотоциклі!» Мені так страшно стало! Я закричав: «Господи, більше ніколи не робитиму таких речей! Я не хочу, щоб моє життя закінчилося за таким заняттям».
Я закликаю іти на Божу працю. Ниви побіліли, Європа дозріла для проповіді Євангелії, а працівників дуже мало. Коли ми проповідуємо в Європі, нас поліція стереже, усі священики благословляють. Узагалі-то я завжди, перш ніж десь проповідувати, шукаю поліцейських, підходжу спочатку до них, щоб перевірити, як вони сприймають таке служіння. Пам’ятаю м. Брянськ (Росія), на площі стояли чоловік 10 поліцейських. Підійшов до них: «Хлопці, доброго дня! Хочу вам сказати про Ісуса Христа, Він любить вас і хоче спасти». Вони так на мене дивляться-дивляться, один каже: «Слухай, ми напевно найбільш грішні, що ти саме до нас підійшов! Скільки людей навколо — а ти чомусь із нас почав». Кажу: «Ні, хлопці, ви Божі слуги, тому я й підійшов. Я у вашому місті буду проповідувати Боже Слово! Ви мене благословляєте?» Кажуть: «Іди проповідуй!»
Я розповів про хороші моменти, але є немало нехороших. Багато разів сатана ставив перешкоди, хотів мене вбити, але я живий і вам свідчу: мій Бог сильний захистити й зберегти! Йому за все слава, амінь!