Найдорожча перлина

30.09.2018
0
23

Закінчивши служіння пришкільних таборів, розпочали стаціонарні табори, які проводяться в одному із далеких карпатських сіл — Верхньому Висоцьку. Тут багато років проходить табір «Вітрила надії».

Настала довгождана пора для дітей — знову побувати у таборі «Вітрила надії». Цьогорічна програма називалася «Ісус — найдорожча перлина». Перший шестиденний заїзд присвячений підліткам. 150 юних хлопців та дівчат брали активну участь у програмі табору. Для мене це служіння було особливим. Я викладала біблійний урок «Штучні і справжні перлини». Говорили про відносини між хлопцем і дівчиною, як відрізнити справжнє кохання від закоханості і зберегти себе в чистоті до шлюбу.

У наступному заїзді були діти віком від 8 до 11 років. Щасливі хлопці і дівчата приїхали в табір, знаючи, що нема уже більше місць, але згідні були поділитися своїм ліжком із подругою чи другом. Отож було аж 180 дітей. Групи у таборі складаються окремо із хлопчиків і дівчаток. Я була наставником 23 дівчат, з якими проводила час день і ніч. Ми молилися один за одного, співали, брали активну участь у табірній програмі. Також я викладала біблійний урок для всіх учасників табору «П’ять мов любові до батьків».

Уже третє літо я допомагаю нашим друзям, місіонерам із м. Жидачів у служінні їхнього стаціонарного табору «Бухта миру». Виконую служіння головного кухара. Сніданками, обідами і вечерями мені і моїй команді прийшлося годувати 150 учасників. Усі працівники кухні із радістю та миром у серці виконували це служіння.  Було, що у криниці не вистачало води, а це серйозна проблема для кухарів. Ми молилися, і Бог відповів на молитву. Вдень була гарна погода для проведення табірної програми, світило сонце, а вночі — падав дощ і в криницю прибувала вода.

Уже друге літо допомагаю місіонерам із м. Долина на моїй рідній Івано-Франківщині. В центрі міста вони проводять дитячий табір «Пізнайки». Я виконувала служіння наставника для підлітків. Моя група складалася із 11 хлопців і 5 дівчат. Було непросто із 14-15-літніми хлопцями-підлітками... Після першого важкого дня служіння я втомлена і знесилена прийшла на квартиру, де проживала під час табору, і стала молитися за кожну дитину із моєї групи і за їхніх батьків. У наступні дні служіння дізналася, що у хлопців, як не батько, то мати на заробітках закордоном, у декого взагалі неблагополучні сім’ї — зрозуміло звідки всі проблеми. Ми багато спілкувалися. У цих хлопців є хороші мрії і бажання. Багато хто із них займається спортом, а юний Саша мріє стати чемпіоном Європи. За чотири дні  в таборі я подружилася із підлітками і дуже їх полюбила. Запросила їх до себе у гості. Обіцяли приїхати.

У м. Турка міжнародна місія «ІМОСЕ» провела одноденний табір на території школи. Я служила волонтером і допомагала проводити спортивні ігри.  В табірній програмі брали участь більше 300 дітей, а також були присутні  батьки, вчителі, директор школи, представники влади. Діти з радістю брали участь у програмі, а також ласували солодкою ватою і попкорном. В кінці програми місія провела євангелізаційне служіння. Діти з батьками були у захваті.

В с. Тухля, де працюють наші друзі місіонери, ми спільними зусиллями і з друзями із Америки провели пришкільний дитячий табір під назвою «Бог реальний». У цьому селі дуже важка духовна атмосфера. Але зрештою все пройшло добре. Було приблизно 70 дітей.

Леся  Білінська, Львівська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати