Похід на природу
Цього року ми організували кількаденний похід на природу для підлітків. У ньому брали участь діти з різних міст області, як з церкви так і позацерковні — ті, які відвідували наші табори. Оскільки це вперше у нашій практиці, було багато побоювань, переживань, але слава Богу, все пройшло навіть краще ніж ми очікували. Особисто я не могла бути весь похід, бо немає на кого залишити діток, тому були там всією сім’єю лише один вечір і одну ніч, а чоловік був спочатку до кінця. Для усіх підлітків ці дні стали незабутніми: природа, особисте читання Біблії та молитва, спільні зібрання, спілкування біля вогнища, спортивні ігри, екстрим та багато іншого. А наше найбільше бажання, щоб те Слово Боже, яке вони чули, читали, було їм на спасіння та зберегло їх від різних помилок в житті.
Як завжди наприкінці серпня робили табір в Смілі на території дому молитви. Програма була та ж сама, що й у селі Мар’янівка (про що ми писали в попередніх листах). Це був дуже важкий табір, тому що він припав на час епідемії ротавірусної інфекції в нашому місті. Десь 80-90% дітей, які були в таборі, захворіли під час табору, також більша частина команди працівників. Симптоми — загальна слабість, нудота, температура, біль в горлі, діарея і т.д. Але, дякуючи Богові, ми змогли повноцінно провести табір всі 5 днів, в таборі було від 50 до 60 дітей. Одного дня ходили в похід до лісу. Запрошували дітей відвідувати й надалі наш клуб. На день незалежності, після табору, був проведена євангелізація для малозабезпечених за участі табірної команди.
Молимося про те, щоб Бог давав нам мудрості і бачення, як працювати далі. Є багато бажань, планів, але хочеться зробити саме те, чого хоче Господь.
Ця осінь для нас є ювілейною — 5 років нашій сім’ї, 5 років від нашого приїзду в Смілу, 5 років нашому клубу. Ми дуже вдячні Богу за все що Він робить в нашому житті.
***
В кінці літа ми нарешті здійснили те, що зазвичай робимо в кінці навчального року. За активну участь у заняттях клубу сестра Люда, яка здебільшого займається цим служінням, відвозить дітей у якусь цікаву подорож. У цьому році ми з'єднали тих, хто відвідували дитячий клуб, підлітковий клуб та нашу недільну школу і повезли їх у музей старовини, який знаходиться в одному із сіл нашої області. Там у цікавій формі засновники музею розповідали сучасним міським дітям про щоденний побут людей минулих поколінь. Також показували і навчали, як робити папір з кропиви, як ліпити глечики з глини, як працювали у кузні, водили на екскурсію на легендарну Семидубову гору, годували справжніми козацькими стравами: кулішем, узваром та пляцками, спеченими на вогні. У вільний час діти могли пограти у всілякі настільні ігри, які виготовлені з дерева і розташовані просто неба. Подорож дітям дуже сподобалась, як і будь-яка спільна справа, вона згуртувала дітей, додала нових спільних вражень. Особливим було те, що ця подорож відбулась незабаром після табору, і діти, які їздили, майже всі були у таборі, і наші, і позацерковні. Тож по дорозі туди і назад майже цілу дорогу вони співали пісні, які вивчили у таборі. Це трохи втомляло нас, дорослих, але водночас ми раділи, що славиться ім'я Боже устами цих дітей.
З початком навчального року розпочались заняття у недільній школі, у дитячому та підлітковому клубах. Крім програми, за якою ми навчаємо дітей, вони мають додаткові завдання. Зараз ми готуємось до чергової дитячої біблійної олімпіади, на цей раз по притчах Ісуса. Тому додатковими завданнями є перечитувати усі притчі Ісуса, деякі з них вивчати напам'ять, та інші цікаві завдання. Деяких дітей залучаємо до служіння, щоб вони відчували себе потрібними в церкві.
Людмила Демчук, Ірина Крапивна, Черкаська область, уривки з листів