Сани — транспорт місіонерів

28.02.2021
0
96

У нас в Каневі невелика громада — 8 членів церкви, ще 4-5 відвідують час від часу. Збираємося тричі на тиждень на квартирі, влітку — на вулиці. Окрім мене і дружини тут служить сестра Валя. З червня минулого року будується дім молитви. На квартирі також проводяться зустрічі для молоді, для людей з інвалідністю. Через карантин вже рік не проводимо зустрічей в орендованому приміщенні будинку культури.

В кінці 2020 року року до нас приїжджали багато бригад, які внесли великий вклад у будівництво дому молитви. З 15 по 18 грудня працювали 7 братів із с. Познань (Рівненщина). За цей час зробили дах (дерев’яний каркас) і накрили плівкою. 18 грудня приїхали 8 братів із с. Дроздинь (Рівненщина). Вони паралельно мурували фронтони. 19 і 22 грудня вони змурували дві прибудови (входи до дому молитви) і зробили дах над ними. 24 грудня привезли металочерепицю. 29-30 грудня знову приїхали 6 братів із с. Дроздинь і покрутили профіль. Так, до Нового року дім молитви вже був захищений від опадів. Я забезпечую братів матеріалом, допомагав, чим міг, сестра Валя готувала їжу, також приїжджала допомагати сестра Оксана із Золотоноші, а 29-30 грудня — 2 сестри із Дроздиня.  

Ще до Нового року розвезли 30 продуктових наборів для потребуючих людей. В основному це були ті, яких ми знаємо особисто, з котрими маємо спілкування.

25 грудня на різдвяне зібрання прийшли 7 людей з інвалідністю. Вони активно брали участь, співали. Також вперше прийшли двоє жінок. Оксану Василівну ми знаємо ще з 2014 року, оскільки постійно відвідували її маму та тітку. З нею прийшла подруга, мама однокласника нашої дочки Вероніки. Після цього вони ще кілька разів приходили на зібрання.

26 грудня їздив на зустріч служителів Черкаської області у Смілу.

29-30 грудня моя дружина провела Різдвяні уроки семи класах двох шкіл.

20, 23, 25 грудня і 3 січня роздавали на ринку різдвяні газети «Голос надії» і «Вірую», календарі, дитячі книги.

25 грудня дружина відправила двох людей з Києва, яких зустріла в Каневі в реабілітаційний центр, один чоловік там дотепер.

4 січня відвідували хворих літніх людей.

6 січня в с. Пекарі (5 км від Канева) провели дитяче різдвяне зібрання і спілкування. Запросили 5 дітей з Канева — троє однокласників наших дочок і їхні брат і сестра. Було також багато дітей з християнських сімей.

15 січня дружина стала заохочувати усіх наших знайомих дітей брати участь у Всеукраїнському конкурсі знавців Біблії. Також відвідала місцевий районний відділ освіти, щоб донести інформацію про цей конкурс до директорів шкіл.

16 січня знову була дитяча зустріч в Пекарях. Цього разу прийшли ще більше дітей із невоцерковлених сімей. Оскільки це діти різного віку, ми вирішили надалі проводити заняття з підлітками окремо. Після цього в Каневі дружина з Валею провели вже кілька зустрічей на квартирі.

8 січня знову відвідував літніх людей. Спілкувався, допомагав фізично.

19 січня розносили буклети про хрещення у багатоповерхівках.

24 і 27 січня роздавали на ринку газети «Вірую». 27-го нам допомагала сестра Оксана із Золотоноші.

24-го січня були на зібранні в Золотоноші, обговорювали подальшу працю. Отримали кошти для придбання благодійних продуктових наборів.

28-29 січня приїхали брати із Дроздиня і Рокитного, підбивали стелю.

2 лютого дружина вимушено поїхала в Івано-Франківськ, і в Монастирськ, бо її бабуся потрапила в лікарню. 3 лютого після молитви бабуся прийшла до тями. Молилася з дружиною молитвою покаяння. 7 лютого вона відійшла у вічність.

1, 8, 10 лютого розвозили продуктові набори. Список малозабезпечених нам надали в територіальному центрі. Оскільки наше авто тимчасово не працює, використовували сани чи автобус.

8 лютого наша сестра Тетяна знову зламала ту саму руку, що і влітку. Уже двічі проводили зібрання в неї. Вона дуже радіє цьому.

12 лютого поїхали з продуктами до знайомих жінок. На жаль, виявилося, що одна з них два місяці тому померла.

6 лютого відправив на реабілітаційний центр чоловіка, який вже проходив реабілітацію, але знову зірвався. На жаль, не встиг відправити іншого 63-річного чоловіка. 14 лютого домовилися з ним, але 15-го він замерз на вокзалі…

14 лютого померла Катерина Степанівна. 15-го ми з Валею відвідали похорон, до приходу священика співали, читали Боже слово, молилися.

Дякую Господу за дружину, яка активно допомагає у служінні. Більша частина праці з нашими дітьми лягає на неї. У нас четверо дітей — Вероніка і Єлизавета навчаються в школі, Іллі — 4 роки, Єлисею — 1 рік.

Валентин Ковальський, Черкаська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати