7 кроків до успішного місіонерського служіння

27.12.2018
1
710

Мисліть цілями

Запитайте себе, що зміниться у вашому житті та служінні через п’ять років, окрім того, що ви станете на п’ять років старшими? Яким воно буде? Звісно, ми не можемо всього передбачити, але, погодьтеся, що від рішень, прийнятих сьогодні, від справ, які ми звершуємо для їх реалізації, багато що залежить у нашому майбутньому. Наприклад,  якщо хтось вирішить вчити іноземну мову й наполегливо просуватиметься в тому, то за п’ять років буде володіти цією мовою і зможе стати місіонером у тій чи іншій країні. Хтось почне відвідувати якесь село й спілкуватися там із людьми. І через п’ять років там вже буде церква. Тобто від рішення, прийнятого сьогодні, залежатиме те, що буде в майбутньому.

Отже, я хочу порадити вам мислити цілями й способами їх досягнення, а не лише окремою роботою. Часто ми мислимо категоріями роботи й звітуємо, скільки тисяч кілометрів проїхали, скільки служінь провели, скільки грошей витратили. Але ми повинні ставити перед собою цілі й відповідно до того планувати працю. І тоді через певний час зможемо звітувати про досягнуті цілі.

Майте розуміння часу

Від того, яких цілей ми досягнемо, залежатиме те, як ставитимуться до нас наші наступники. Ми часто згадуємо про своїх попередників, які страждали за віру в таборах. У них були й помилки, і не завжди все правильно вони розуміли, але зрозуміли головне — час, ситуацію і той виклик, який був поставлений перед ними. І вони вистояли, зберегли віру, навіть якщо ради цього доводилося жертвувати власним життям, власним здоров’ям, перебуванням із рідними.

Але перестаньте оперувати поняттям «от колись було». Так, у моєму житті були хороші наставники. Але ми повинні усвідомлювати, що нині за нами вже стоять люди, які дивляться нас, на те, що ми їм демонструємо. Ми повинні стати для них тими, хто вестиме їх. Ми попередники для когось. І що згадуватимуть вони про нас? Їх вже не торкаються розповіді про ув’язнення, передані нами від наших попередників. Їм потрібно те, що актуальне сьогодні. Вони хочуть бачити, як тепер діє Святий Дух.

Ми з вами учасники біблійної історії. Дії святих апостолів продовжують писатися й дотепер, бо Дух Святий продовжує діяти серед нас і через нас. І настане час – і про вас казатимуть: «От був такий брат Петро, через якого діяв Бог…»

Не бійтеся ставити неймовірні цілі

Минають роки. І минають навіть швидше, ніж ми можемо собі уявити. І від сьогодні поставлених цілей, від того, на що ми сьогодні орієнтуємося, буде залежати, наскільки ефективно пройде наше життя. Але плануймо не лише працю. Бачмо перед собою той результат, який хочемо досягнути. І хай навіть ми його не досягнемо за цілий рік, але бачитимемо, наскільки ми наближаємося до нього.

Разом із тим ціль захоплює інших людей. Вона мотивує інших людей приєднуватися до нашого служіння. Я не раз чув розповіді людей, які ставили перед собою цілі, які для інших (та й часто для них самих) виглядали безумними, нездійсненними. Наприклад, вирішили побудувати табір. І стали працювати над реалізацією цієї мети. І раптом знайшовся хтось, хто дав матеріал. Потім долучився ще хтось, хто пожертвував кошти. Знайшлися ті, які підтримали в праці своїми вміннями. І зрештою — цілі реалізовуються.

Тобто коли люди кажуть: «Ми маємо таку мету, підтримайте нас» — то знайдуться ті, хто підтримає. Якщо ж люди просять кошти, і їх запитують: «А що ви плануєте робити?», а вони відповідають: «Ну, ми поки що не знаємо, але, як дасте гроші, ми подумаємо», – то ніхто не дасть їх. Але якщо ви працюєте, незалежно від того, чи підтримують, чи не підтримують вас інші люди, то знайдуться ті, хто захоче піти услід за вашою ціллю й допомогти її реалізувати.

Ціль впорядковує наші молитви

Бог відповідає нам на тому рівні, на якому ми просимо. Якщо ми просимо в Бога здоров’я, то що Він нам дасть? Якщо просимо транспорт, то як Він нам відповість? Звісно, пошле те, що ми просимо.

Зауважте, що багато молитов наших людей у церкві зводиться до «Боже, я… мені…». Мало людей просять глобально. Мало людей просять за Боже діло. І Бог відповідає їм, але на тому рівні, на якому вони просять.

Один брат із Василькова у свій час молився: «Боже, дай нам дитсадок, щоб зробити реабцентр». Він почув, що садок давали в оренду за одну гривню, але віруючі не взяли, бо не мали бачення, що з ним робити. А наша сім’я в 2000 році купила в моєму рідному селі дитсадок. Думали, що щось буде для дітей. І він стояв 15 років. Потім ми вирішили подарувати це приміщення на церкву. Ми навіть просили церкву: «Просимо, прийміть» Але так скоса поглядали на нас, бо там кущі треба було вирубувати, усе впорядковувати. І я також став молитися: «Господи, допоможи мені впорядкувати цей дитсадок або знайти тих, хто використає його для Твоєї слави».

Ми не були знайомі з тим чоловіком із Василькова. Я жив тоді в Кам’янці-Подільському. Але Бог знає, як усе влаштувати. Одного разу цей брат із друзями приїхав просто на екскурсію в Кам’янець. І коли ми разом молилися, то я згадав про свою потребу з дитсадком. Він як почув слово «дитсадок», то сказав: «Я нікуди не поїду звідси, поки його не побачу!» Коли він приїхав і став посеред заростей кущів та кропиви, на його обличчі була блаженна усмішка. Він зрозумів, що це відповідь на його молитви.

Тому просіть у Бога те, що може послужити для Його слави. Робіть це не просто від своїх людських бажань. А молитовно шукайте Бога та Його волі для свого життя,  також можливості більше послужити Йому. І робіть те, що Він покладе вам на серце, навіть якщо це виглядатиме для вас чимсь великим і страшним. Ставте це за мету, ставте це як молитовну потребу — і Бог вам відповість на тому рівні, на якому ви будете просити.

Не бійтеся труднощів

Місіонери у своєму служінні проходять такі три етапи. Перший — романтичний. Коли в місіонерській школі всі разом працюють, фотографуються. Усі натхненні, усе красиво. Потім настає етап ознайомлення з місцевістю, з людьми. Наступний етап дуже важкий — етап розчарування, труднощів, відчаю, коли уява про місіонерство і реалії життя не стикуються між собою. Саме тоді так хочеться встати й утекти. І дехто так і робить. Але ви не побачите Божого чуда, якщо не зустрінетеся з труднощами, бо труднощі — це можливість побачити Божу присутність і дію Святого Духа. Якби троє юнаків не потрапили в огонь, то, сидячи коло печі, вони б знали, що Бог їх збереже в ній? Звісно, що ні. Бог не зберігає від печі, але Бог зберігає в печі. Тільки тоді, коли човна кидало у відкритому морі, апостоли побачили чудо стишення бурі. І перш ніж побачити чудо з хлібами, вони бачили лише п’ять тисяч голодних чоловіків. Тому якщо ти хочеш побачити Боже чудо, мусиш увійти в бурхливе море, в розпечену піч, поміж голодних людей. Ти не побачиш, як Христос звільняє біснуватого, поки ти з ним не зустрінешся.

Труднощі — це завжди можливість. Тому не бійтеся труднощів. Хоча, звісно, не шукайте й пригод на свою голову.

Оволодівайте місіонерськими професіями

Отримавши відповідні спеціальності, ми матимете змогу охопити більш широке коло людей, а не лише тих, хто опинився на обочині суспільства. Звісно,і серед тих людей часто трапляються й високопосадовці, й офіцери, і професори, які потрапили в якусь залежність, проте є й інші люди, які потребують спасіння. Двері сьогодні відкриті, але ми не можемо використати всі можливості, тому що не маємо певної освіти й кваліфікації. Тому здобувайте освіту. Ставайте педагогами, лікарями. Наприклад, якщо ти будеш хорошим лікарем, то коли ти скажеш батькам: «Я як лікар зробив усе, а тепер помолімося, щоб Бог оздоровив вашу дитину». Як ви гадаєте, чи багато батьків відмовиться помолитися? А просто хороший будівельник — чим не можливість для місіонерства? Коли в нас у селі створили реабцентр, люди стали збирати підписи проти нього. У цей час до мене подзвонила матушка й сказала, що немає в селі людей, які б погодилися капличку на кладовищі збудувати, де можна було б поставити труну перед похованням. Вона запитала, чи можуть наші хлопці це зробити. Я відповів, що можуть. І, самі розумієте, які після того в нас склалися стосунки з нею. І, відповідно, проблема з підписами вирішилася.

Павло радить шукати в місті достойних і з них починати. То й ми повинні не боятися, а, приїхавши у певне село, одразу почати зі знайомства з головою сільради. Не бійтеся, що вам забракне освіти чи словникового запасу. Вони також люди і також потребують спасіння.

Місіонер повинен прийти в село як людина, в якої в одній руці Біблія, а в іншій те, що допоможе послужити чимось іншим людям.

Практикуйте Божі дари

Не бійтеся молитися за хворих. За останні роки я можу згадати до десятка свідчень, коли Бог зціляв людей після моєї молитви. Ви думаєте, що я мав особливе відкриття від Господа, коли молився за ту чи іншу людину. Людина просто просила помолитися, і я робив те, що мав робити. І Бог робив Свою роботу. Тому не бійтеся практикувати те, що вам дав Бог, і те, що сказав у Своєму Слові. І Бог буде супроводжувати вас, і  ви побачите Його роботу у своєму житті.

Ростислав Мурах,
регіональна конференція місії «Голос надії» (с. Верхнє Висоцьке)



Імя: Світлана

12 января 2019, 08:03

Гарні поради! Слава Богу за Його мудрість, яка діє на збудову внутрішню та фізичну для християнина. Божих Благословінь вам.

Додати коментар

Пожертвувати