Оріть переліг!
«Сійте собі на справедливість, за милістю жніть, оріте собі переліг, бо час навернутись до Господа, ще поки Він прийде і правду лине вам дощем» (Ос.10:12).
Є різниця в перекладах — десь вживається слово «цілина» чи «новина», десь — «переліг». Це не одне і те ж. Уже згадували вислів Микити Хрущова 1953 року, який закликав «піднімати цілину» — Східну Україну, Прикавказзя, степи Казахстану, південний Сибір… І тоді сільське господарство досягло певного успіху, але з часом ці землі стали втрачати родючість і щораз менше приносити врожаю. Тому через 10 років була змінена програма — зменшити площу посівів, але збільшити врожайність. Ця історія повчальна й для нас.
Цілина — це земля, яка взагалі не розорювалася. Переліг — це виснажена земля, яку залишали на 8-15 років для відновлення. Потім до неї поверталися, і вона знову давала врожай. Переорювати цю землю, звичайно, все одно набагато складніше. Недаремно Боже Слово каже: «…оріте собі переліг» — тобто повертайтеся на ті землі, які колись уже розорювали, де сіяли й збирали врожай.
Одного разу в 1990-х роках, перебуваючи на місії на Півночі, ми, місіонери, їхали в автобусі по Воркуті, співали пісні. До нас підійшов літній чоловік, пам’ятаю, він був із бородою, з довгим волоссям, і каже: «А я знаю, хто ви! Ви — п’ятидесятники». «Звідки він може знати?» — думали ми. І тоді цей дідусь розповів: «У 50-х роках я зустрічав чоловіка, який проповідував так само, як ви. Він був із п’ятидесятників. Потім його не стало, а коли зійшов сніг, знайшли тіло цієї людини». Виявляється, що там сіяли Боже Слово ще за 40 років до нас! Добровільно туди не їздили, це були заслані в’язні. Вони сіяли в оту мерзлу землю. І коли вже приїхали ми, то, можна сказати, розорювали переліг — ґрунт, який відстоявся. Він добре приймав Євангелію, люди наверталися до Бога. Перше хрещення ми робили на річці Воркуті, приймали — 50 людей. Був липень, але на дні ще був лід…
Нам не раз доводиться йти місцями, де колись проповідувалася Євангелія. Де раніше була земля, яка не сприймала насіння Божого Слова. Але минає час —і все змінюється, приходить пробудження. Десь цілина розорюється, а десь — переліг. Бог довго терпить, дає ще одну можливість для покаяння. Він відроджує, піднімає навіть тих, на кого ми вже махнули рукою, де ми обтрусили порох. Учні навіть вогонь хотіли звести на деяку місцевість. Але Господь дивиться не так.
Коли земля тверда, ми можемо використовувати найсучасніші інструменти, але не мати успіху. А іноді потрібно навіть повернутися до дідівських інструментів, якими давно не користуються, які зберігаються як реліквії. І вони можуть допомогти в певних місцях. Але які б не були методи, головне, що Боже Слово — завжди незмінне, потужне, діяльне й придатне чи для розорювання новини, чи для перелогу — де давно велася праця й не було успіху.
Бог сьогодні посилає нас. Місія не закінчилася. Хоча, здається, вже скрізь проповідується Євангелія. Там — робимо все, що можемо, а там — уже не пускають… Навіть у радикальних ісламських країнах йде служіння. Коли на місію посилає Господь, то й через 50 років проростуть посіяні зерна. Ваша праця не марна, вона має значення. Такі люди, як ви, потрібні Господу — ті, які «нерозумні заради Христа», які відмовилися від багатьох привілеїв заради служіння.
Сійте! Коли ми зробимо свою роботу, прийде Бог і «правду лине дощем». Далі буде звершувати Він. І там, де вічна мерзлота, і там, де неходжені дороги… Кожне слово, сказане в ім’я Ісуса Христа, кожна молитва — принесе свій плід! Хай Бог буде з вами й благословить у місіонерському служінні!
Віталій Оніщук