Перемініться відновою розуму

Напевно, у кожного в кишені є мобільний телефон. І час від часу на нього приходять повідомлення, що з’явилося нове програмне забезпечення. І щоб воно запрацювало, то його треба завантажити і встановити. Тоді ми бачимо певні зміни на своєму телефоні, відчуваємо певні покращення. Наявність завантаженого, але не інстальованого оновлення не дає змін.

У Посланні до римлян, 12:2, сказано: «І не пристосовуйтеся до цього віку, але змінюйтеся оновленням свого розуму, щоб ви пізнавали, що то є воля Божа — добра, приємна і досконала». Тобто ми можемо отримувати від Господа оновлення свого розуму, але якщо ми не будемо змінюватися відповідно до цього оновлення, буде дуже складно йти далі за Богом і виконувати Його волю — бути актуальними та ефективними в служінні.

У моєму житті склалося так, що нині я перебуваю в процесі передачі четвертої церкви. І щоразу цей процес був нелегким, бо він вимагав певних змін від мене. Коли я працював над утворенням останньої громади, то мав мрію змінити місто, де ми будемо служити. Але в Бога був інший намір — змінити мене.

Противники змін

У нашому житті є безліч противників, які стоять на заваді змінам. Я хочу назвати чотири з них.

По-перше, це бажання зберегти все, як є. Воно походить від страху втратити контроль. Ми боїмося, що щось може піти не так. Коли ми робимо Божу справу, то можемо піддатися спокусі вважати, що це наша справа. Ми переконані, що саме нам Бог дав це служіння, і ми, і тільки ми, знаємо, як правильно його виконувати. Цей страх втратити контроль часто блокує нас від прийняття рішень, які могли б принести зміни на краще в наше життя та служіння.

По-друге, це консервація спогадів. Стан, коли ми запрограмовані минулими кризами чи минулими перемогами. Ми ніби консервуємо свої спогади, які впливають на нас, і наперед знаємо, що спрацює, а що ні. Ми блокуємо зміни, кажучи: «Я знаю, як це працює», або: «А я знаю, що це не спрацює».

По-третє, це прагнення до комфорту. Як ви думаєте, чому небагато хто хоче змінювати андроїд на iOS. Тому що це вимагає часу на прилаштування до змін. Людина відчуває певний дискомфорт, тому щоб не заморочуватися, купує собі таку ж або подібну модель. Прагнення до зручності, до комфорту, коли ми хочемо, щоб нас оточувало те, що ми знаємо та вміємо, — є противником змін.

По-четверте, це захист своєї території. Коли ми міцно тримаємося за те, що Господь нам дав, кажучи: «Це моє служіння, моє покликання, моє місце, моя справа», то часто це не дає нам змоги навіть розширити межі нашого служіння й отримати більш глибоке бачення від Господа.

Як полегшити процес змін?

Звісно, є зміни, які даються нам легко. Коли є кошти, то дуже приємно придбати кращий автомобіль або кращий телефон. Вікові зміни ми приймаємо також природно, бо невідворотно піддаємося цим змінам. Найскладнішими для нас є зміна характеру, зміна серця, зміна лідерського стилю у служінні. Та Бог хоче, щоб ми працювали над цим. Якщо ми хочемо бачити Божі чудеса, яких не бачили раніше, то повинні бути готовими робити те, чого раніше не робили!

Як же полегшити процес змін? Яке потрібно мати серце? За чим слід стежити? Щоб бачити нові можливості для служіння, зокрема й для місіонерства, щоб бути готовим рухатися за Богом, а не противитися змінам.

Порада 1: Не очікуйте наперед пошани. Я зауважив, що людям, які очікують пошани від інших, дуже складно проходити процеси змін у житті. Важливо зі свого боку поважати й шанувати людей, але не варто очікувати цього щодо себе. Я маю досвід проживання у двох країнах. Моя сім’я проживає у Польщі, також я буваю в різних поїздках. Скрізь люблю спостерігати за звичаями людей. Якось ми з сином зайшли в магазин в одній країні. Ми звикли вже до американського стилю обслуговування, де консультанти посміхаються клієнту. А тут — не посміхалися. Вони відповідали на запитання з насупленим виразом обличчя, але я посміхався їм у відповідь: «Дякую, що порадили. Вибачте, будь ласка». І син питає мене: «Чому ти посміхаєшся до них і такий ввічливий? Глянь, які вони до тебе!» — «Бачу, сину, але я не хочу бути таким, як вони. Я не чекаю поваги до себе. Я хочу бути людиною, яка вміє наперед виявляти повагу до інших». Саме це допомагає служити різним людям і змінюватися відповідно до обставин, із якими стикаєшся в житті.

Порада 2. Не бійтеся незручних умов. Щоб зміни відбувалися легше, варто самому себе навмисно ставити в некомфортні обставини. Зміни вимагають дискомфорту. Якщо хочемо бачити результат, варто свідомо обрати цей шлях. Христос так робив. Він залишив славу неба і прийшов на землю, у бідний хлів — дуже некомфортне місце. Це було місце стресу. Ісус змінив славу неба на окупований Римською імперією Ізраїль. Якщо ми хочемоо виконати Божу волю, то, живучи й служачи в новому контексті, маємо прилаштуватися до Нього. Наприклад, під час місії в чужій країні — почати читати Біблію іноземною мовою і згодом проповідувати нею. За останні чотири роки я двічі повністю прочитав Біблію, а також окремо чотири рази Новий Заповіт, і жодного разу це не була українська. Почніть ставити себе в дискомфортні умови. Якщо ви хочете служити ширше, більше і там, де ви ще до цього не служили, потрібно себе готувати наперед. Заведіть друзів, познайомтеся з сусідами... Цього року, наприклад, ми вивчили з дітьми одну колядку українською, а іншу польською, купили гостинців і пішли до наших сусідів. Для них це було великим здивуванням. Деякі з них потім мали взаємний візит. Тобто вони зробили крок назустріч, хоча до того мало комунікували з нами. Така проста дія допомогла нам не почуватися чужинцями серед тих людей, до яких привів нас Господь. Втім зробити цей перший крок нам було доволі дискомфортно. Ми повинні ставити себе в дискомфортні умови, у місце стресу — тоді Господь допоможе підготуватися до тих змін, до яких ми раніше не були готові.

Порада 3. Навчіться любити людей. Щоб легше приймати зміни, важливо бути відкритими до Божого голосу і навчитися любити людей. Одне я помічаю в українцях (я сам українець і маю право про це говорити) — ми знаходимо дуже багато негативних рис в інших народах, але часто не помічаємо своїх власних негативних рис. Ми не зауважуємо, що приносимо дискомфорт іншим людям своєю культурою і своєю поведінкою. Але Господь говорить до наших сердець: «Чи полюбив ти тих людей, які тебе оточують, яким ти покликаний служити?» Бог їх полюбив!

Веніамін Коваленко,
проповідь на конференції місії «Голос надії» в Європі