Перевір, чи є контакт
Якось мені приснився сон. Переді мною — чимало хорошого електроінструменту: перфоратори, шуруповерти, дрилі. Усі вони — зовні красиві, але бачу, що серед них є неробочий. Я беру його і починаю розбирати. У чому суть, чому він не працює? Дивлюся: від болтика відкрутилася гаєчка, відійшла шайбочка, тому електрика не подається. Цей сон мене зачепив. Інструмент — це людина і служіння, яке вона звершує. Іноді, здається, що все на місці, навіть і гаєчка на місці, і шайбочка недалеко, але контакт — він то є, то немає, пропадає. Давайте ми заглянемо у своє серце — чи має воно стабільний контакт з Богом?
З 14 листопада 2025 року й по сьогоднішній день я маю практику з 6:00 до 7:30 проводити з Богом. Потім півгодини для сім’ї — дітей в школу піднімаємо. З 8:00 до 9:30 у нас спільна молитва. Ви запитаєте: «Що сталося?» Чимало служінь, проєктів — здається, все налаштовано. Я почав аналізувати: «Господи, що не так? Можливо, десь провисаємо? Можливо, якісь методи треба змінювати, підходи?» І під час пасторсько-місіонерського посту, отримав важливе відкриття.
Піст починається з тривалої молитви, десь годину-півтори просто молимося. Саме тоді я зазвичай найбільше переживаю Божу присутність. Я дякував Богу, потім обійшов всю родину молитвою, став молитися за село. І з села вже «не вийшов». Помолився за пастиря, його родину, служіння. І раптом прийшла така світла думка: «Зараз виїжджайте за село і моліться за цю місцевість». Молитва скінчилася, брати питають: «У кого є слово?» — «У мене». Я озвучив, усі підтримали, виїхали на початок села. Запитую у пастора: «Скажи, яка найбільша проблема села?» Він, не задумуючись, каже: «Невірство!» Ми стали молитися і відчули, що Бог прийшов. Поїхали на другий кінець села. «Яка потреба тут найбільша?» — «Спасіння!» І знову — щира молитва. Повернулися в дім молитви, були гарні служіння. Їду додому, але розумію, що світло, яке я отримав, на цьому не має зупинитись, воно має поширюватись.
Бог продовжував говорити до мого серця. Я зрозумів, що найкращий час дня маю виділяти для Нього. Що маю обходити так само свій населений пункт. Потім усвідомив, що маю передавати це відкриття — для нашої церкви, району, області і далі. Ці прості, але дуже важливі істини — єднання із Ним. З першого дня і донині я бачу велике благословення від цього єднання. У мене так само та гаєчка бувала відкручена, не завжди був контакт.
Бог і раніше стукав до мене. Я двічі відвідував Південну Корею, де почерпнув важливі речі щодо місії і молитви. Казав: «Господи, я буду втілювати те, що побачив, те, що зрозумів». Але приїжджав додому, і знову все йшло протореним руслом. Важко було в нас це реалізувати. Правда, ще у 2001 році ми запровадили щоденну ранкову молитву о 8:00. Вона відбувається до цього часу. Деякі церкви запозичили цей досвід, і є багато хороших свідчень.
Але ось Бог почав піднімати о 6 ранку, я почав проходити своїм селом. Став звертати увагу на те, на що ніколи не звертав. Перший день — був день мого покаяння. На другий день дивлюся: люди спішать на роботу. Я знайшов спосіб євангелізації за 30 секунд. Дві фрази: «Бог дуже любить вас!» І: «Полюбіть Його над усе!» День розпочинається зі свідоцтва! На третій день зустрічаю о 6:15 жінку-мусульманку з ліхтариком. Привіталися. «Куди?» — питаю. Каже: «Сергію, в мене друга молитва» — «А коли перша?» — «О 5:31». У мене аж серце защеміло, знову каюся: «Господи, прости мене. Я мало часу виділяю для молитви. Я не раз відчуваю Твою присутність. Ти готовий промовляти до мого серця. Що мені робити в особистому житті? Що я можу сказати для родини, для церкви, для людей цього світу? Чим я можу бути корисним? Як я можу практикуватися в добрих ділах?» Далі йду — літній брат назустріч. «Ви куди?» — «Молитися, моя дружина це започаткувала». Слава Богу — таке підбадьорення: я вже не один!
Наступного дня раптом помічаю безлад в одному дворі, в другому — а там служителі живуть! Наче я ніколи там не був і не бачив. І це все роками лежить… На наступній регіональній конференції один із пунктів: «Порядок». Коли я підняв це питання, майже всі служителі стали каятись. Поставили це на рівні вимоги: «Ти служитель, маєш бути прикладом!» І багато інших речей став бачити. Ось — люди розбудовують власний бізнес. Я почав молитися за бізнес. Дивлюся — протягом менше ніж 10 днів у нас церковна каса зросла на третину із внутрішнього надходження!
В інший день — зустрічаю відступників. Бог спонукає запитати: «Що ви зараз переживаєте?» Я ніколи відступникам таких питань не ставив! Вони знали Бога. Покаялися, прийняли хрещення. Були щирими, ревними. Але гріх не відпускає, десь сором, але є бажання повернутися. Думаю: потрібно за них ще більше молитися. Бог так збагачує, за що молитися!
Порахував, скільки виїздів із нашого села — 16. Виходиш на край села і молишся, піднімаєш руки і відчуваєш прилив сил! Своє село я покриваю за пів місяця. Зрозумів, що не повинен цим обмежитися. Почали виїжджати в інші населені пункти, де введеться місіонерська праця. Інші брати стали теж запалюватися. Стали бачити свої недоліки і працювати над ними. Хочу, щоб уся моя команда жила цим. Заохочую і вас — спробуйте самі та передайте вірним. Це принесе благословення! Ранок — найкращий час для спілкування, для прийняття рішень, для відкриттів. Хай у кожного будуть свій досвід, свої переживання і своя практика.
«І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: Отак, не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?... Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, бадьорий бо дух, але немічне тіло» (Мт.26:40-41).
Коли Ісус вибирав 12 учнів, одна із важливих цілей — щоб вони були з Ним. Якось на Різдво я черговий раз обходив наші села, і прийшло в серце ось це слово про Гефсиманію. У святковий час — несвяткова тема. Прийшов додому, став перечитувати усіх євангелістів — зачепило! Ось — причастя у сіонській світлиці, заспівали гімн, перейшовши потік Кедрон, піднялися на гору Оливну в сад Гефсиманський. Одинадцятьом каже: «Посидіть тут». Трьох вибирає: «Побудьте тут і попильнуйте зі Мною». Відходить, як докинути каменем, падає долілиць, молиться: «Отче, якщо можна, нехай ця чаша промине!» Вертається — а учні сплять. І фраза, яка особливо мене торкнулася: «Невже години не могли побути зі Мною?» Усього година — той мінімум. Хоча б годину попильнувати з Ним! І наголосив: «Щоб не впасти в спокусу». Наше життя —справи, служіння 24 години на добу… Скільки часу ми виділяємо для Нього?
Регіональне з’їздне молитовне зібрання. Я запитую: «Скажіть, будь ласка, хто із вас проводить із Богом більше, ніж 15 хвилин на добу? Піднесіть руки!» Не густо. «А хто не менше години проводить у телефоні, в соцмережах?» Підняли руки навіть старші люди. Щось не так… А Він каже: «Хоча б годину зі Мною!» Знаєте, це дуже сильно перевернуло мою свідомість. Можливо, при усіх моїх навантаженнях, викликах, я обрізаю час єднання з Богом? «Хоча б годину зі Мною. Щоб не впасти в спокусу».
Вам і мені потрібна сила. Знаєте, коли я після півтори години молитви приходжу додому, відчуваю наповнення. Енергія, сила, благодать. Дуже багато народилося нових тем для проповідей. Боже, чому Ти раніше мені це не відкрив? Здавалося, молитовного життя вистачає. Є і сімейна молитва, і особиста, і церковна. Але чогось бракує... Я вдячний Господу за це благословення — бачити народження кожного дня. Як сонце встає за горизонтом. Як місяць і зорі гаснуть. Славити Бога на природі!
Ось — приходить Юда з озброєними людьми. Христос говорить: «Кого шукаєте? Якщо Ісуса, ось Я!» Герой, наповнений любов’ю, силою, благодаттю! Не очікували такого — попадали. Петро думав, його час настав. Він не побув тієї години з Ним... Рубає вухо — Ісус зціляє. Христа схопили, повели. Петро — услід, але вже на відстані. Напрямок — за Христом, але відстань розділяє.
Зловіть цю думку: бути з Ним! Учні були вибрані, щоб бути з Ним. Він хотів, щоб у Гефсиманії вони були з Ним. Боже, так хочеться з Тобою йти! Туди, куди Ти ведеш. Робити те, що Ти хочеш. Поруч з Тобою, не на відстані. Відстань — небезпечна, контакт втрачається. І наче всі красиві, талановиті, але так потрібен контакт з Богом! Петро заходить у двір первосвященника — і вже гріється біля чужого вогнища. Крок за кроком — все далі. Підходять слуги: «Ти був з Ісусом?» — «Не знаю Його…» Хоча б годинку — щоб не впасти! Апостол падає — перший раз, другий раз, третій раз… Та велика Господня любов виявлена до Петра — возз’єднання відбулося на березі Тиверіадського озера, уже біля Христового вогнища.
Господи, не допусти, щоб я як місіонер, служитель слідував за Тобою на відстані! Щоб у мене бракувало часу для молитви. Я маю чути, що Ти говориш у мій дух. Іти за Тобою, поруч з Тобою. Відчувати, що Ти зі мною, наділяєш силою і благодаттю. Ми живемо, служимо, працюємо... Але наскільки ефективно? Я часто проголошую: «Господи, уживай мене для слави Своєї. Хочу бути інструментом у Твоїх руках. Не просто красивим, але дієвим!» Багато хороших справ я розпочинав. І там, де недостатньо помолився, не пізнав Божої волі, був провал. А та справа, яка з Ним починалася і звершувалася, вінчалася успіхом.
Перегляньмо свої взаємини із Ним. Із цього починається все — реалізація покликання, дарів і талантів. Скільки часу ми приділяємо для особистої молитви, сімейної молитви? Якщо знаходимо, що десь гаєчка відкручена, контакт пропадає, сьогодні час полагодити, відновити. Щоб бути тими людьми, які Бог уживає як інструмент у Своїх руках.
За проповідями Сергія Тарасюка