Про прощення
У Євангелії від Матвія, 18:22, Христос говорить, що нам потрібно прощати не просто «до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!» А чому так багато? Це ж означає — прощати завжди своєму кривднику. Але чи це буде справедливо стосовно гріха цього кривдника?
Одна з Господніх притч допоможе нам прощати всім і завжди.
Ось вона: «Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!» (Мт.18:23-26).
Раб той благав — і пан виявив милість. Коли людина упокорюється, це справляє сильне враження та пробуджує милосердя: «І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг» (в.27). Милосердя над рабом виявилося в тому, що пан, як сказано, «звільнив його». І не тільки звільнив, а ще й борг пробачив йому.
«А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен! А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі! Та той не схотів, а пішов і всадив до в’язниці його, аж поки він боргу не верне. Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові із серця свого їхніх прогріхів» (28-35).
Цар назвав його: «Рабе лукавий», в іншому перекладі знаходимо, що — «злий рабе». Виявляється, якщо ми комусь не пробачили, то повели себе як лукава й зла людина. І що нас чекатиме? Віддадуть мучителям, катам за те, що ми не пробачили, не проявили милості, хоч нам прощено набагато більше.
А тепер запитання: «На який час цар віддасть того раба катам? Чи надовго?» Відповідь: «Поки не поверне йому весь борг». Ісус дає всім нам зрозуміти, як у Царстві Небесному поводяться з представниками земного царства, тобто з нами, коли ми не прощаємо. Як цар віддав свого раба мучителям, поки той не поверне йому весь борг, так і Отець Небесний, згідно зі словами Ісуса, учинить із нами й віддасть на катування, якщо не пробачимо від щирого серця іншій людині.
Зауважмо: цар не кинув того раба у в’язницю, а віддав людям, які будуть його мучити, поки той не віддасть увесь борг. Тортури будуть продовжуватися.
Отже, наголосимо на кількох важливих істинах, які ми зрозуміли з цієї притчі: 1) Господь хоче, щоб кожна людина пробачила всім за все; 2) Бог називає тих, хто не прощає, лукавими та злими людьми. Ми належимо до лукавих та злих людей, якщо ми свідомо не прощаємо. І тих, хто свідомо не прощає, Бог віддає мучителям. Звернімо увагу: Бог нас не катує, не мучить Сам — Він віддає нас катам. Сам Він цього не робить. Підкреслимо цей момент — Бог не хоче віддавати нас катам, але Йому дуже сумно, що ми не бажаємо прощати.
Дослідники припускають, що приблизно шістдесят-вісімдесят відсотків страждань таки пов’язані з непрощенням. У одному класичному дослідженні стверджується, що 92 % всіх пацієнтів психіатричних лікарень могли б звідти вийти, якби простили іншим людям або собі. Але вони не пробачають — і їхнє катування продовжуватиметься до тих пір, поки не вибачать усім цілком і повністю. Лікарі визначили, що більшість наших хвороб — підвищений тиск, виразки, депресії й таке інше — спричинені обуренням, образою, ненавистю.
Тож якщо я не прощаю, то мене душать мої негативні емоції. Аж поки не згадаю минуле, не усвідомлю своїх серйозних незагоєних ран; поки їх не очищу від усього бруду прощенням — рани не заживуть і моє серце не зцілиться.
У мене є два варіанти: послухатися Бога — і простити, або не послухатися Бога — і не простити. Що відбудеться, якщо я прощаю? Рана загоїться, серце зцілиться — і Бог мене благословить. Він завжди благословляє тих, хто прощає. Якщо ж я не прощаю, то рана болить — і замість благословення на мене сходить Божий суд.
У молитві «Отче наш» ми просимо прощати нам, як і ми прощаємо.
Як дізнатися, що в нас є гріх непрощення? Якщо ми не прощаємо, то мучимося, страждаємо. Ісус каже, що це буде з усіма, хто «не простить своєму братові».
Бог хоче, щоб усі ми прощали. Що ж може нам допомогти прощати? По-перше, потрібно визнати, що Бог — суддя кожній людині, це Він встановлює справедливість, а не ми, грішники. «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Рим.12:19). Він краще за нас знає всі обставини кожної ситуації. Якщо інша людина і заподіяла нам зло, то вона буде відповідати перед Богом. Але якщо ми тримаємо в душі ненависть, гнів, лютість, непрощення, то за це ми й будемо відповідати. Ми маємо прощати навіть тоді, коли в нас не просять прощення. Бо зрештою Сам Христос — приклад того, як прощати.
Але якщо ви ще не отримали прощення в Христі, то не зволікайте — примиріться з Богом. Відчуйте на собі Його прощення. Бо ви не можете дати іншим того, чого не маєте самі.
Прощення не змінить вашого минулого. Прощення змінить ваше майбутнє. Моліться. Наприклад, так: «Боже, я не можу пробачити цій людині (назвіть її ім’я). Дай мені сили відпустити цю образу. Допоможи мені звільнитися від неї. Моя образа отруює моє життя та життя тих, хто мене оточує. Вона утримує мене від майбутнього, яке Ти приготував мені та моїй родині. Сьогодні я приймаю рішення пробачити йому/їй (назвіть ім’я), як Ти пробачив мені».
Бог любить нас і хоче, щоб ми не носили тягарів непрощення. Він хоче нас благословляти.