Великий День народження

27.12.2018
0
919

Та ангол промовив до них:  «Не  лякайтесь, бо я ось благовіщу вам  радість велику,  що  станеться людям усім» (Лк.2:19).

Народження  Ісуса Христа  –  причина  безмежної  радості.  Ангел сказав пастухам: «Я звіщаю вам велику радість», і ми не  сумніваємося,  що  він  і  сам  радів. Його  радість від Благої  Звістки  розділило з  ним і «численне  воїнство  небесне»,  що  славило  Бога й народження  нового  Царя. Безліч  небесних  мешканців  почули,  що  один  із  них  був  посланий  проголосити народження Господа, і, наповнені святою радістю, поспішили за ним, тому що не могли відпустити його на землю одного з таким дорученням. Вони наздогнали його саме в той момент, коли він вимовляв останнє слово своєї проповіді, а потім стали співати – і люди вперше почули, як співають ангели: «Слава у небесах Богу, і на землі мир, у людях добра воля». Їхня звістка була надто радісною, щоб вони могли проголосити її тільки одним, хоч і ангельським голосом. Ні, вони заспівали хором нову пісню Господові.

Якщо народження Христа зблизило небеса й землю, то чи не має наша пісня летіти із землі до небес?! Думаю, що й наші думки, наша любов широким потоком повинні линути до вічних воріт, щоб наповнити небеса піснями смертних людей.

Ангели славили втілення Бога в людину. Бог зробив людську природу частиною Себе. Якщо Бог зробив людську природу Своєю природою, то це значить, що людство не покинуте, не позбавлене надії. Коли людина, порушивши Заповіт, відкусила від забороненого плоду, Бог міг сказати: «Я залишаю  тебе,  Адаме. Як я вигнав Люципера і всіх його підданих, так само Я залишаю тебе, щоб ти йшов обраним шляхом бунту!» Ми ж такого можемо не боятися. Людство не відкинуте Господом як безповоротно прокляте, воно не стало  вічною  гидотою  для  Нього,  тому що  Ісус, Улюблений,  народився  від Діви. Я  знаю,  що  на  людей впало прокляття, тому що вони згрішили,  але  воно  впало  на людей, а не на людство,  інакше Христос не прийшов би, не  набув вигляду людини, народившись від жінки. Слово, що стало плоттю – означає надію для людей, незважаючи на їхнє гріхопадіння. Людська раса не поставлена поза законом, не затаврована печаткою смерті й пекла, не залишена для знищення, тому що Господь одружився з людством – і Син Божий став Сином людським. Уже цього достатньо, щоб викликати в нас радість.

Якщо Бог уклав союз з людством, це значить, що Він любить людину й бажає їй добра. Подивіться, яку любов Бог виявив нам,  об’єднавшись  із  нами!  Адже Він  ніколи  так не  поєднувався  з жодною  істотою.  Милість  Божа  вічно перебувала  над  всім  творінням,  але  це творіння  настільки  відрізнялося  від Нього,  що між Творцем  і  створеним,  якщо  говорити  про  буття,  існувала  нездоланна прірва. Бог  уклав  союз  з людиною – і це означає, що Він кохає її невимовною любов’ю і плекає щодо неї найкращі задуми. Якщо царський син  одружується на  дівчині  з  бунтарського  роду, то в усієї родини бунтівників з’являється надія на примирення, прощення й прийняття царем. У великому серці Божому живуть чудесні співчуття, поблажливість і любов, якщо Він виявив бажання об’єднати  людську  природу із Собою.

Радість, вічна радість! Будемо щедро славити Господа, тому що Боговтілення передвіщає добро людині!

Більше того, якщо Бог зійшов до такого близького зв’язку з людиною, то Він  має намір  врятувати  її  і  благословити.  Боже втілення – це  пророцтво про порятунок. О, віруюча душе, твій Бог не хоче проклясти тебе. Подивися на втіленого Бога! Що ти бачиш у Ньому, як не порятунок? Коли Бог сходить до людини, то й людина повинна зійти до Бога. У цьому велика радість для нас! О, якби наші серця хоча б на половину відчули благословення Божого втілення! О, якби нашому розуму була доступна тисячна частка невимовного блаженства, прихованого в тім, що Син Божий народився людиною у Віфлеємі!

«Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь». Брати і сестри, я знаю, хто сьогодні найбільше радітиме тому, що Христос народився Спасителем. Це ті, хто найсильніше відчуває  свою  гріховність.  Якщо  ви  хочете  почути,  як  звучить десятиструнна арфа за назвою «Спаситель», то дайте її в руки грішнику. «Спаситель» – це  арфа,  а  «грішник» – це  пальці,  що  торкаються  струн,  щоб  арфа зазвучала.  Якщо  ви  знаєте,  що  ви  грішник  за  своєю  природою,  і  бачите,  що  грішник  за своїми  учинками,  якщо  ви  відчуваєте,  що  гріх  у  вашому  серці  подібний  чумі,  якщо зло обтяжує й турбує вас, якщо ви відчули вагу й ганьбу своїх беззаконь, – то для вас буде  блаженством  чути  про  Спасителя, Якого  послав  Господь. Для вас, о найбільші грішники, для вас, хто усвідомлює свою провину, народився Спаситель. Він Спаситель від народження, тому що заради порятунку людей Він і народився. Він Спаситель за правом первородства і за правом Свого становища. Рятувати загублених – це справа Бога, винятково божественна  прерогатива. Бог поклав справу звершення спасіння на  Могутнього і підніс Обраного з народу, щоб Він шукав і рятував загублене. І хіба немає в цьому радості?

Чарльз Сперджен



Додати коментар

Пожертвувати