Храм для Бога
З часу народження Церкви Ісуса Христа, яке відбулося із зішестям Святого Духа на апостолів, уже не храми місце поклоніння Богові та зустрічей із Ним, а серце людини. Причому Господь хоче не просто зрідка навідувати його, а постійно перебувати в ньому. Думка, що лише в певному місці віруюча людина може переживати присутність Божу, — хибна. З таким переконанням люди позбавлені живого єднання з Ним, між ними та Богом не відбувається постійного природного зв’язку, що існував між першими людьми та Господом.
Коли апостол Павло в Атенах побачив побожність язичників, то сказав їм: «Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих» (Дії 17:24). Тож дослідімо, де проживає Бог.
«І вблагаю Я Отця, — і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, — Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде він… Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього» (Ів.14:16-23), — так розповідав одному зі Своїх учнів Ісус Христос про те, що відбудеться, коли Дух Святий зійде після Його воскресінню.
Бог бажає вселитися в серця людей і в них улаштувати для Себе дім для постійного пробування. Не розуміючи цієї істини, багато людей шукають особливі час та місце зустрічі із Богом. Навіть народжені від Духа християни поводять себе з Богом так, як із гостем. Вони Його запрошують лише тоді, коли виникає потреба вирішити якісь проблеми, або по неділях чи великих релігійних святах. Вони не дають Йому можливості стати повноправним господарем їхнього життя.
Проте Бог хоче бути не особою з оперативного реагування на виклики задля задоволення якихось потреб чи інтересів, а найріднішим та найближчим другом і батьком. Чудово це сказано у зверненні до лаодикійської церкви: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зі Мною» (Об.3:20). Йдеться не про вирішення проблем чи порятунок від чогось, а про спільну трапезу при заході сонця, спокійний відпочинок від турбот, близькість, єднання, спілкування…
Нині Дух Святий, як і тоді, «коли земля була пуста та порожня, і Дух Божий ширяв над поверхнею води» (1М.1:2), витає над континентами та державами, містами та селами, націями та народами, над домами нашими і шукає, щоб прийняли Його. Йому потрібне місце, позбавлене стихій світу. Він хоче бути в серцях тих людей, які звільнили себе від гріховного мотлоху й зла, очистили від всякого бруду та неправди.
Божому Духові неспокійно там, де є гріхи людські. Він принижений та стурбований в середовищі непокори та непослуху Богові, зла й беззаконня. Апостол Павло в Посланні до ефесян пише: «І не засмучуйте Духа Святого Божого, яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із всякою злобою» (4:30-31). Там, де є такі прояви, незручно перебувати Духові Святому. Ми це можемо зрозуміти навіть із взаємостосунків у нашому домі: якщо в ньому немає порозуміння, злагоди та добра, то ми неохоче туди повертаємося.
Негативним прикладом того, як місце, призначене для перебування Бога, залишилося без Нього, став єрусалимський храм. І все через недобру поведінку людей. Коли Ісус Христос «у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони — продавцям голубів» (Мр.11:15). Після цього там відбулося явлення слави Господньої в оздоровленні людей — і це означало, що Господь повернувся.
Коли храм Божий в Єрусалимі був збудований і відповідав Божим баченню і бажанням, то Господь наповнив його хмарою Своєї присутності.
Сьогодні в кожному з нас Господь вбачає храм для Духа Святого.
Помічаючи негативні прояви в житті коринфських християн, апостол Павло неодноразово ставив риторичне запитання цим віруючим: «Чи не знаєте ви, що ви — Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той — то ви!» (1Кор.3:16-17), «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, Якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1Кор.6:19-20).
Намагаючись привести коринтян до правильних стосунків із Духом Святим, він підкреслював, що потрібно шанобливо ставитися до цього храму. І передусім це стосується його духовної чистоти, відсутності всякого зла й беззаконня, що й зумовлюватиме прославлення Його Імені.
У другому листі до цієї ж общини апостол зазначав: «…яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: «Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, — а вони будуть народом Моїм!» (2Кор.6:16). А це означає, що Божої присутності не буде там, де присутні ідоли.
Перебування Духа Святого в кожному з нас є запорукою нашого воскресіння до вічного життя в Царстві Небеснім, про що апостол Павло писав до филип’ян: «…Дух Божий живе в вас… А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, Хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас» (Рим.8: 9-11).
Не забуваймо, що Бог не потребує служіння людських рук та не живе в храмах чи інших культових спорудах, а перебуває в серцях тих людей, які відкриті для Його присутності. Тому дбаймо про чистоту свого серця та посвячуймо його Йому.
Ігор Крощук