Храм — це Божа криниця
«І кажу Я тобі, — говорить Христос до апостола Петра, — що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Мт.16:18).
Перше, що я хочу сказати: храм — це завжди віха в історії народу Божого. Не кожному дарована честь побудувати храм. Божий чоловік, солодкий співак Ізраїлю, цар, легенда ізраїльського народу Давид хотів побудувати храм, але Господь відповів: «Не тобі це робити». Отримавши ці слова від Бога, він зробив великі приготування для храму, який згодом звів його син Соломон.
Господь дав нам милість — і наші місцеві церкви мають свої храми. Хтось вносив кошти, хтось працював своїми руками, а хтось молитвою і словом підбадьорення служив тим, хто цей храм зводив. Минуть роки — і не буде нас на цій землі. Та якщо Господь продовжить життя — цей храм, дасть Бог, переживе нас. І люди будуть дивитися на цей храм, входити в нього, прославляти там ім’я Господнє. Він буде слугувати народу Божому аж до приходу Господа Ісуса Христа.
Колись, якщо в селі збудували храм, — день його посвяти ставав святом для всього села на багато поколінь. Такий день називали храмовим святом. Настільки люди цінували те, що в їхній місцевості побудовано храм. Але Господнє бажання, щоб не лише сама будівля була зведена. Бог хоче, щоб храм був місцем молитви, як пророкував Ісая: «Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів!» (Іс.56:7). Бог чує молитву на кожному місці — скрізь, де людина від щирого серця прикликає ім’я Господнє. Але є особливі місця, посвячені Богові, де Боже вухо по-особливому нахилено до молитов народу Божого. Вода є скрізь, навіть у повітрі, у ґрунті. Але коли ми хочемо напитися, то йдемо до криниці.
Храм — це та Божа криниця, де спрагнений може напитися. Це те місце, де є духовна пожива. Христос каже: «Я хліб, що з неба зійшов». І нехай наші храми будуть місцем, де ми зможемо вилити свою душу перед Богом у молитві й будемо почуті Ним. Нехай цей храм стане місцем отримання духовної їжі, місцем, де звіщається Слово Боже, де Христос являє себе як Хліб життя і нагодовує, насичує кожну душу. Хай стане храм місцем духовного життя, де б’є джерело живої води, де готуються працівники для Божої ниви, які підуть аж до краю землі. Храм — це база для євангелізації. Це те місце, з якого починається відлік духовної праці.
Та коли збудовано храм фізичний, то в духовному будівництві ми лише «вийшли на нуль» (таке поняття є в будівельників). Ми маємо чудову базу, маємо гарне місце для старту, але духовна праця лише набирає своїх обертів. Ми будуємо як люди, але Христос каже, що Він побудує Свою Церкву. Тепер за будівництво береться Сам Господь. Тепер Його будівництво виходить на повну проектну потужність. Він бажає, щоб зводився храм духовний, щоб будувалася Церква Господа Ісуса Христа. Він бажає, щоб ми, кожен із нас, як живе каміння, укладалися в живий храм Господній і прославляли Господа.
Тож дім молитви — це не кінцевий результат праці церкви, це не кінцеве завдання, виконане нами, щоб реалізувати людський потенціал і звершувати працю духовну. Бог хоче, щоб ми приносили плід духовний. Бог бажає плоду покаяння, щоб через служіння церкви люди наверталися до Господа. Євангелісти щоразу роблять заклик до цього. Зокрема Іван Хреститель, проповідуючи людям, не раз закликав: «Учиніть гідний плід покаяння». Це не лише те, що людина своїми устами прокаже: «Господи, прости» або: «Боже, я каюся», а щоб ділами своїми, своїм життям людина показувала, що стала новою людиною, народженою від Слова Божого й Духа Святого, що вона стала іншою людиною в тому самому тілі — з тою ж рогівкою очей, з тим же відбитком пальців. Важливо, щоб людина, залишаючись зовні тою ж самою, всередині ставала новою людиною, яка приноситиме плід для Бога.
Євангелія розповідає нам про одного чоловіка, який, зустрівшись із Господом, приніс плід покаяння: «Господи, половину свого майна я віддам бідним, а кого скривдив, то віддам учетверо». То був плід цього покаяння.
Господь бажає, щоб ми приносили плід Духа. «А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал.5:22-23). Бог бажає, щоб ми, будуючись у храм духовний, мали характер Господа Ісуса Христа. І як зводяться видимі будівлі, починаючи з котловану, з чогось неприглядного, так само часто починаємо й ми. Але з часом будівля набирає форми й краси. Так само й наш характер крок за кроком має ставати подібним до характеру нашого Господа, щоб ми приносили плід праведності, щоб ми були людьми, які сяють світлом Христовим, які є листом Христовим, який читають і пізнають усі люди, щоб із усього було видно, що ми діти Божі. Щоб наш характер і наші діла славили Господа й будували Його духовний храм. Бог бажає не лише служіння, а й бачити плід нашого служіння. Сказати проповідь — це служіння. Але коли в результаті проповіді до Бога навертається людина — це плід. Спасенні душі перед Богом є плодом служіння. Щире побажання, щоб ми всі приносили плід служіння, щоб у результаті проповіді чи інших служінь люди каялися й спасалися душі.
І насамкінець хочу сказати про плід, якого чекає від нас Господь як від живих цеглин, які будуються в дім духовний, — це плід уст, що ім’я Господнє славлять. Бог бажає, щоб ми прославляли Його устами своїми, життям своїм і своїм серцем. І коли ми славимо Господа, то це як приємні пахощі перед Ним. Це жертва, яка до вподоби Господу.