Як не образитися на Бога?

16.07.2019
0
1691

Книга пророка Йони змальовує, як людина може образитися на Бога. Господь дав Йоні Своє завдання. Він послав його до Ніневії зробити добру справу — і ця справа дала плід: люди, яким він свідчив, покаялися. «І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив» (Йони 3:10).

Проте поведінка пророка дає зрозуміти, що проповідував він цим людям, не маючи любові. Він говорив їм про Божий гнів і Його суд, але не хотів, щоб ці люди навернулися. Ніневітяни були загарбниками його землі — вони завоювали десять племен ізраїлевих, які так ніколи й не повернулися на рідну землю. Ці люди дуже жорстоко ставилися до полонених ізраїльтян. Як свідчать історичні матеріали, ніневітяни чіпляли ланцюга до губи людини — і так вели ї в полон. Тому Йона, звісно, хотів, щоб Божий гнів вилився на них. Та коли виявилося, що через його проповідь вони покаялися, «було це для Йони на досаду, досаду велику, і він запалився. І молився він до Господа та й казав: «О Господи, чи ж не це моє слово, поки я ще був на своїй землі? Тому я перед тим утік до Таршішу, бо я знав, що Ти Бог милостивий та милосердий, довготерпеливий та многомилостивий, і Ти жалкуєш за зло. А тепер, Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені смерть від мого життя!» (Йони 4:1-4).

Йона так розсердився на Бога, так образився на Нього, що не захотів жити далі. Й довкола нас є люди, які також ображаються на Бога. Й інколи причини для образи нам видаються доволі серйозними. Дехто каже, що Бог несправедливо вчинив з ними. Або запізно прийшов у їхній біді. І є люди, які сперечаються з Богом, сваряться з Ним. Тоді Бог поводиться з ними, як з малими дітьми. Так Він вчинив і з Йоною — і переконує його, що марно ображається.

Основною причиною для образи на Бога називають те, що Бог не відповідає. Але є на те певні підстави. Наприклад, коли ми просимо в Бога не у відповідний час. Тоді можна й пости брати, і дуже ревно молитися. Але якщо в Бога є визначений час для цього, то Він не зробить чогось передчасно. Він виконає все впору, згідно зі Своїм планом. Тому не слід ображатися на Нього. Це особливі Божі моменти, які неможливо прискорити.

Наприклад, коли Господь вибрав Йосипа на служіння, то провів через Свою серйозну школу. А згодом повністю змінив його життя. Думаю, що не раз Йосип благав Бога вивести його з в’язниці, бо й засуджений він був несправедливо. Але Бог мовчав і мовчав… І тут основне дочекатися, не образитися.

Йов у дуже складній ситуації зайняв дуже правильну позицію. Коли прийшли в його життя різні біди, то він чітко сформулював своє ставлення до цього: «Хіба тільки добре приймати від Бога, а злого — ні? Хай буде Його ім’я благословенне». Ми повинні навіть у стражданнях, як Йов, уміти пам’ятати все добро, яке отримали від Бога. І довіряти Йому навіть у найскладніші часи, сказавши: «Якщо Він так вирішив, то так краще. Я не можу оспорити цього, бо Бог премудрий. Якщо такою дорогою Він мене повів, значить — так треба». Це справжня довіра Богові, справжня надія на Нього. Так ми виявляємо довіру Його мудрості, Його планам, Його всемогутності. Йов зумів пережити темні часи, коли втратив усіх своїх дітей, усі матеріальні цінності та своє здоров’я, лише тому, що вірив у Божу любов, у Його плани для свого життя. Вірив у Бога, Який не зрадить. Оце мудра й правильна позиція.

Позиція Йони була протилежною. Він розгнівався на Бога. Іншими словами, він сказав: «Ти, Боже, мене зрадив! Ти не оправдав моїх очікувань».

Інколи Бог мовчить і через нашу неправильну позицію. У Біблії описано випадок, коли Саул шукав відповіді від Бога і через пророків, і через священиків, і через сон. А Господь мовчав, тому що винним був сам Саул, який не слухався Його. І якщо Бог в житті людини мовчить із вини самої людини, то їй нема чого ображатися на Бога — треба переосмислити власну позицію. Ахав, потрапивши в подібну ситуацію, дуже-дуже впокорився. Одягнув на себе верету, і плакав та каявся перед Богом, так що аж Бог сказав до Іллі: «Бачиш, як змінився Ахав, як Він смирився! Йди і скажи йому, що біда не прийде у його дні». Саул же зробив не так. Він також дав волю емоціям. Він ніби доклав усіх зусиль, щоб із Богом якось поговорити (точніше, з Божим чоловіком). І він іде до служниці сатани й каже: «Виклич мені дух Самуїла із шеолу». Він пішов ще далі від Йони, який сварився з Богом. Саул пішов до ворога Божого, до сатани, щоб почути те, що хоче від нього Бог. Це був дуже нелогічний вчинок, але наш гріх і небажання впокоритися Богу часто позбавляють нас здатності приймати мудрі рішення.

Навіть Манасія, один із найбільш безбожних царів, який майже знищив духовність усього Ізраїлю, у свій час, перебуваючи в полоні, зумів щиро впокоритися перед Богом і покаятися у своїх гріхах. І Боже серце розчулилося, і Він явив милість до Манасії — його знову повернули на престол.

Бог може не відповідати нам, якщо наші вчинки негідні. І тоді правильно не шукати своїх шляхів, а дуже глибоко впокоритися перед Господом, щиросердечно розкаятися й чекати від Нього милості.

Часто труднощі, з якими ми стикаємося, служать нам на благо. Ми знаходимо підтвердження цьому в Першому посланні до коринтян, де сказано, що ми «засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом» (1Кор.11:32). Засуджені зі світом, будуть приречені на вічний Божий гнів, на пекло. А ті, які засуджені тепер і страждають тілом, перестають грішити. Це йде людині на користь і є проявом Божої милості до неї. Це дає їй можливість налагодити стосунки з Богом і увійти в Його Небесне Царство.

І, зрештою, якщо Бог мовчить, то ніхто нам не зможе допомогти. Тому ми повинні довіритися Йому, покладатися на Нього, а не гніватися чи ображатися. Ми повинні перебувати в надії, в очікуванні відповіді, бути готовими сказати: «Господи, якщо Ти й не даси відповіді, то я умру в надії! Буду довіряти Тобі до останнього».

Навіть великі пророки, та й сам Йов, проклинали день свого народження, настільки важкими були їхні страждання. Проте я бажаю всім довіряти Богові, а не ображатися чи гніватися.

Звісно, коли ми довго не отримуємо відповіді від Бога, буває дуже важко. Йосип провів десять років у темниці. І, напевно, багато про що передумав там, нелегко було йому. Правда, Бог благословив його й там, проте не вибавив із неволі. Та він не втратив довіри до Бога, і у свій час Господь кардинально змінив його життя.

Тому хай наша довіра ніколи не згасає. Хай наше очікування ніколи не припиняється. Моліться, поки не отримаєте відповіді — або того, що ви просите, або пояснення від Бога, чому вам це не потрібне. Апостол Павло отримав таке пояснення, хоча не зцілився. Бог сказав йому, коли той благав про звільнення з недуги у своєму тілі: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі» (2Кор.12:9).

Хвороби й біль у нашому житті можуть бути перстом Божим, а не тільки покаранням за гріх. Друзі Йова, докоряючи йому, казали: «То не може бути, що ти праведний, а Бог так тебе карає». Проте Бог сказав до цих людей: «Хай раб мій Йов помолиться за вас, бо він більш правий». І ті люди, які неправильно розуміли Бога в цій ситуації, схилили голови, а хворий Йов молився за них, тому що все в його житті відбувалося з відома Бога і під Його контролем.

І це великий урок для нас. Ми можемо неправильно розуміти Божі дії, але повинні довіряти Йому. Після того, як Йов за Божим Словом помолився за своїх друзів, зцілився й сам.

Наш Бог премудрий, Він дуже любить нас, Він дбає про нас. Наш Бог все знає — кожен наш подих, кожну сльозу, і тому Він заслуговує нашого безумовного довір’я навіть у найскладніші пори нашого життя.

Ростислав Шкіндер



Додати коментар

Пожертвувати