Зберегти віру в Христа

31.07.2021
0
1163

«А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ніґер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл. Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили» (Дiї 13:1-3).

В апостольській церкві були різні служіння, і вони тісно пов’язані між собою. Вчителі взаємодіяли з пророками — і вони разом благословляли євангелістів на служіння. Їхня взаємодія базувалася на певних принципах. По-перше, вони служили Богові, а не шукали собі якоїсь честі чи навіть один одному. І якщо ця мета — служити Богові — є в наших серцях, для нас ніхто не буде зайвим. Ми будемо розуміти людей і матимемо бажання служити навіть тим, кого ворог побив найбільше і хто вередує, ображається чи неправильно себе позиціонує. І якщо ми маємо на меті служити Богові, то не будемо ставати на заваді іншим служителям у виконанні довіреного їм служіння, бо розуміємо, що разом служимо одному Богові.

По-друге, вони прагнули духовного зростання, а тому перебували в постах, шукали Божого лиця. Проблеми,  конфлікти приходять тоді, коли ми  на всіх дивимося зверху, мовляв: я вже давно віруючий, більше разів Біблію прочитав, довше в місії працюю... Апостол Павло мав багато дарів та відкриттів, але він каже, що не вважає себе таким, що досягнув, бо бачив цілі, які ще треба досягати. Апостол Павло наближався до Бога й дивився на себе Його очима. А Бог знає, що кожен із нас має досягнути та як удосконалити нас. Поки ми живемо на землі, то повинні розуміти, що нам потрібно духовно зростати.

І по-третє, учителі й пророки та люди з іншим покликанням перебували у спільності, бо були чутливі до Святого Духа. Чи є в нашому серці бажання чути те, що говорить Святий Дух? Він має що сказати й хоче говорити з нами. І як приємно, коли до нас звертається наш Добрий Пастир.

Бог кожного з нас призначив для певної праці. Він називає іменна тих, кого потрібно відділити на служіння. І нам потрібно почути, що Бог каже саме нам, і виконати те, що Він чекає від нас. Наше завдання — не всім помагати, не кожному потрохи, а знайти своє місце в Божому винограднику й виконати доручену Ним справу, як це було з двома названими мужами.

Бог не просто назвав імена цих людей. Він уже давно готував їх до праці, й інші служителі бачили це. І коли вони почули Боже слово, то Його воля була зрозумілою не лише Варнаві й Савлу, а й іншим служителям, які й благословили цих мужів на працю.

Приймаючи певне служіння, дуже важливо отримати благословення церкви. Не можна казати: «От ми пішли, ми проповідуємо, а ви хто? Що ви робите?» як бачимо з наведеного тексту, отримавши відкриття від Бога, служителі й вся церква спершу оголосили піст. Вони молилися за цих людей, бо розуміли, що не проста справа перед ними й багато труднощів чекатиме їх попереду. Потім на них поклали руки, виказуючи їм довіру щодо виконання служіння, і аж тоді відпустили. Тому й ми не повинні йти на служіння без благословення церкви, у якій виросли.
Важливо також усвідомлювати, що на те місце, де я перебуваю, де я служу, мене поставив Сам Господь, Дух Святий.

І ще три думки. Є справа, яку Господь доручив усім людям. І її повинні виконувати всі. Коли в Христа запитали, що робити, щоб творити Божі діла, Він відповів, що треба вірувати в Того, Кого послав Небесний Отець. Ми повинні черпати цю віру зі стосунків із Богом: на колінах, у читанні й дослідженні Писання, у постах, у молитвах. Я іншого джерела поки що не знайшов. І ті люди, які перестали шукати відкриттів від Бога, які перестали приділяти час Божому Слову й спільності з Ним, на якій би висоті не були, — втрачають контакт із Богом і перегоряють, як лампочка, від’єднана від джерела струму.

Наша справа — зберегти віру в Христа, щоб у кінці життя сказати: «Я свій біг закінчив, віру зберіг». Це велике щастя — мати віру. Такі люди бачаться з Ісусом, очі їхньої віри дивлять у майбутнє — і воно втішає, бо ми знаємо: скоро й дуже скоро настане славна зустріч, і там завжди із Господом будемо.

Друга справа — бути свідком Ісуса Христа. Господь сказав, що не наше діло перейматися політикою, для нас не важливо, коли Царство Ізраїлю відновиться. Звісно ми маємо молитися за політиків, щоб Бог дав їм пізнання правди. Також треба говорити перед царями й правителями. Але головна місія нас, віруючих, на землі — бути свідками Христа, щоб знало майбутнє покоління, що нас супроводжує Господь і Його дія явна в нашому житті. Коли ми залежні від Бога, Він дає нам мудрості, допомагає, підбадьорює й веде.

Коли з нами Бог, ми не зможемо мовчати, ми будемо живими свідками. І люди, які бачитимуть наше життя та служіння, хотітимуть продовжити нашу працю, як Єлисей служіння Іллі. І коли ці люди побачать, що Господь забрав нас у Свої оселі, то сила, яка була на нас, злине на них подвійно, бо вони матимуть бажання славу, яку нам явив Господь, мати у своєму житті.

І на завершення: наше діло — служити тим даром, який дав нам Господь. Христос прийшов послужити, і Він спитає кожного: «Що ти зробив із тим талантом, з тими можливостями, які ти отримав від мене?» Що ми маємо, чого б не отримали? То ж чи є внас право привласнювати те, що дав нам Бог? Ні, Господь дає нам здібності й чекає, що ми будемо ревно старатися реалізувати їх у служінні.

Тому збережімо віру в Христа, яка є основою життя. Проповідуймо про Христа, живімо так, щоби Бог міг нас супроводжувати Своїми чудесами. І служімо тим, кому маємо служити. Виконуймо свою працю, на яку поставив нас Бог. І Він Свої благословення виллє на наше життя.

Михайло Близнюк

 

 



Додати коментар

Пожертвувати