Бути сільським пастором — це…
Пасторам, які служать в селах та в невеликих громадах присвячується
Тепер, у реаліях війни в Україні, у сільській місцевості по-новому відчули важливість церкви: не просто як естетичної архітектурної пам’ятки чи практичної будівлі, а як місця, де Бог робить неможливе та являє Свою славу.
Керівником таких (часто вкрай малочисельних) громад є пастор — людина, без якої важко уявити церкву такою, яка вона є насправді. Але як це — бути пастором у селі, з якими викликами й проблемами стикаються ці люди сьогодні?
Бути сільським пастором — це жити служінням Богові, людям і церкві та не боятися проблем, які в ній виникають. І що важливо — не чекати винагороди на землі, а знати, що вона чекатиме на Небі від самого Господа.
Бути сільським пастором — це цінувати абсолютно кожного члена церкви й розуміти: ресурс для служіння обмежений. Це бути людиною, яка готує проповіді не тоді, коли на них буде місце в загальній програмі, а щонеділі. Це вміти знайти правильні слова в правильний час та правильному місці.
Бути сільським пастором — це часто бути людиною без відповідної освіти, проте на основі Святого Писання та власного (іноді скромного) красномовства під впливом Божої Сили робити церкву місцем пошуку Його Слави.
Бути пастором — це бути багатофункціональним: навести порядок біля церкви, прийняти у свій дім нужденних, завезти після служіння по домах літніх людей, пожертвувати на Божі справи останні кошти, самостійно провести похоронне богослужіння та зібрати власним транспортом продукти для війська.
Бути сільським пастором — це бути відповідальним і транслювати своїм життям біблійні цінності. Це виконувати те, про що ти вчиш у своїх же проповідях. Це бути готовим до питань від людей, які часто спрямовані не на те, аби справді щось дізнатися, а навпаки — аби спробувати знайти якусь «зачіпку» проти Біблії.
Бути сільським пастором — це організувати церкву в невеличкий, але потужний механізм, де кожен відчуватиме себе на своєму місці. Проте Біблія каже: «Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство» (Лк.12:32).
Бути сільським пастором — це згадувати десятки імен у своїх молитвах. Це не робота, а покликання. Це про любов — до ближніх, нужденних, немічних… І — до Бога.
Бути сільським пастором — це бути на служіннях навіть тоді, коли снігові замети чи зливи ускладнюють дорогу або ж коли ти єдиний, хто зміг прийти. Це бути в церкві навіть тоді, коли в особистому житті йде духовна боротьба, налягають проблеми та навіть тоді, коли фізичний стан так і хоче сказати: «Сьогодні краще було б лишитися вдома!»
Бути сільським пастором — це по-особливому і з великою любов’ю чекати, коли твоє служіння провідає молодь, сусідні церкви чи туди прийде хтось, хто спраглий слів підтримки й молитви.
Бути сільським пастором — це часто бути керівником своєї громади не до часу, коли ослабнуть сили та здоров’я, а до кінця, бо немає заміни.
Цінуймо цими людьми, згадуймо їх у своїх молитвах та благословляймо! Пам’ятаймо свої рідні церкви та пасторів, які роблять колосальну роботу, виконуючи великий Божий Задум.
«Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євр.13:7).
Тернопільське обласне об’єднання УЦХВЄ