Ефект Даннінга-Крюгера в житті служителя

Чи доводилося вам стикатися з людьми, які абсолютно не розбираються в тій чи іншій сфері, але поводяться зухвало, зарозуміло, влаштовують фахівцю високого класу справжнього прочухана, екзаменують і критикують. Невже вони не відчувають своєї некомпетентності? Виявляється, ні! Існує так званий ефект Даннінга-Крюгера, відкритий двома психологами, які за це відкриття у 2000 році стали лауреатами Нобелівської премії з психології.

Повне формулювання ефекту звучить так: «Люди, які мають низький рівень кваліфікації, роблять помилкові висновки, приймають невдалі рішення і при цьому не здатні усвідомлювати своїх помилок через низький рівень власної кваліфікації».

Нерозуміння помилок призводить до переконаності у власній правоті, а отже — до підвищення впевненості в собі й усвідомлення своєї переваги.

Таким чином ефект Даннінга-Крюгера є психологічним парадоксом, з яким усі ми нерідко стикаємося в житті: менш компетентні люди вважають себе професіоналами, а більш компетентні схильні сумніватися в собі й своїх здібностях.

Чи не є цей ефект справедливим також у духовному житті та служінні? Чим менше служитель/християнин має знань та досвіду (початківець), тим більше упевнений у своїй правоті. Своєю поведінкою він часто демонструє свою перевагу над іншими служителями/людьми/конфесіями, ніколи не прислухається до порад інших, адже вважає, що і так все знає; у своїх діях занадто радикальний, інколи — зухвалий. Натомість той, хто постійно зростає в пізнанні, набуваючи знання та досвід, усе більш приходить до усвідомлення, що його знання часткові; що так багато ще є недослідженого в тій чи іншій сфері (а також у Біблії). Відповідно такий служитель/християнин у своїх висловлюваннях обережніший, а у поведінці — більш поміркований. Говорячи про «знання, яке надимає», Павло каже так: «Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати потрібно» (1Кор.8:2).

Олександр Геніш