Обережно: Бог добрий до невдячних!

Нехай мовчить той, хто дав; нехай говорить той, хто отримав
М. де Сервантес

Що означає — бути вдячним? Якщо подивитися на цю людську чесноту з практичної точки зору, можна погодитися з наступним твердженням: «Вдячність — це почуття визнання за виконане добро, наприклад, за надану увагу або послугу, а також різні способи вираження цього почуття...» Вдячність за увагу або послугу між людьми — результат доброго виховання й ознака гарного тону. Невдячність — ознака гордості та оманливої самодостатності.

А як щодо Бога? Чи говорить Він до невдячних за виконане добро: «Люди, ви зовсім невиховані. Ви забули Мені подякувати…»  Зовсім ні, навпаки, Той, Хто дав нам усе необхідне, продовжує й далі це робити. «Добрий Бог до невдячних і злих… та наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт.5:45).

Наша невдячність не змінює природи Божої, Він — учора, сьогодні і повіки той самий. У чому небезпека для людини, яка забуває дякувати Творцеві за свіже ранкове повітря, запашний окраєць хліба, за чисту воду, за щиру дитячу усмішку?

Вдячність — ознака певної залежності та визнання того, хто зробив нам добро. Невдячність — зверхнє ігнорування виявленої мені уваги. Ось як серйозно попереджає нас Слово Боже: «…бо, коли пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце… А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений…». (Рим.1:21,28).

Отже, з добрих рук Отця, Який на небесах, ми отримали все необхідне для щоденного прожитку. Не забудьмо подякувати — не формально, а щиро, від усього серця. До речі, саме вдячність робить людину по-особливому щасливою.

Той, Хто все дав, мовчить (згідно із Сервантесом) і продовжує далі Свою ласку до нас. Хай заговорить той, хто отримав — я, ви, ми — всі хто іменує себе християнами.  «Заговори, щоб я тебе побачив» — це ще древні латиняни мовили. Заговорімо мовою вдячності Творцю пам’ятаючи, що: «Хто жертву подяки приносить, той шанує Бога…» (Пс.50:23)

Як короткий підсумок до сказаного — моя невдячність нічого не змінить у незмінній природі Бога, моя вдячність Йому змінить мене і зробить мене не егоїстичним споживачем Господніх благ, а виконавцем Його святої волі, що полягає у наступному: «За все дякуйте, бо така воля Божа щодо вас у Христі Ісусі»!

Микола Синюк