Подивись на себе
Як правило, на самих себе ми звертаємо увагу перед дзеркалом, але в більшості випадків щоденного життя реагуємо на інших. Як у відомій пісні: «У сусіда хата біла…»
Христос резонно зауважує своїм сучасникам: «Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?» (Лк.6:42). Отже, об’єкт нашого аналізу — ми самі. Подивімося на самого себе. Тож до вашої уваги декілька тез.
«Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові» (Рим.14:12).
Виявляється, не сусід, не пастор чи священник, не президент, не теща — я сам за себе відповідатиму перед Богом. Це не пошук винних — це моя персональна відповідальність. І це серйозно!
«Бо кожен, хто сам себе підносить, буде понижений…» (Лк.14:11).
Це не про передвиборчу агітацію, це про мою позицію в сім’ї, церкві, суспільстві. Це про витончену форму гордості в будь-якій сфері.
«Бо коли я знову відбудовую, те що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем» (Гал.2:18).
Вдумаймося — не суд, не соціум, а я сам себе зробив злочинцем! Якщо сьогодні мені стало білим те, про що вчора я вперто доводив, що воно чорне, — я злочинець. Якщо вчора це було нормою, а сьогодні стало гріхом або навпаки — я сам себе зробив негідником із роздвоєними думками. Це вже нагадує діагноз…
«Коли б ми судили самі себе, то не були б судимі…» (1Кор.11:31).
Це шанс — одягнути мантію судді й подивитися на себе збоку. Не варто очікувати Верховного Суду (не плутати з Верховним Судом України) від Єдиного законодавця і Судді — Бога. Апеляції не буде. Буде справедливий вирок. За краще цей вирок винести собі самому, а простіше кажучи — покаятися. Адвокат Христос приймає твою апеляцію.
«Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може…» (Гал.6:7). Обман — завжди неприємно. Коли обманюють вороги — важко, але коли друзі — нестерпно важко, адже довіряв так, як собі. Є ще один різновид обману — це коли сам себе обманув! На кого ремствувати, кому жалітися, у кого шукати правди? Сам себе — це найгірше. Особливо коли йдеться про стосунки з Богом. Саме в цій сфері є величезна небезпека самообману. Вам це знайомо: «Я не вкрав, не вбив, не спалив, що всім — те й мені…?» Пам’ятаймо — із Бога насміятися не можна.
«Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина» (Фил.2:7).
Це Христос. Йому не було потреби Себе підвищувати, Він — Найвищий у всьому. Він Бог! Але Він Сам Себе понизив до рівня раба, який прислуговує. У Його пониженні одна-єдина мета — підвищити нас до рівня синів і дочок Божих!
Підійдімо до дзеркала Божого слова. У ньому побачимо себе. Зупинись, прочитай, подивися на самого себе, а ще — подивися на Христа. Він — приклад, гідний наслідування.
Микола Синюк