Про материнську неідеальність

У моєму материнському житті було достатньо помилок. За інстаграмною картинкою ховається реальне життя, у якому трапляється всяке. «Ну, мам, ти точно не ідеальна!» — сміючись, підтверджують діти.

Неідеальність у материнстві передбачає, що ти визнаєш свої помилки та просиш за них вибачення. Саме так, у власних дітей, називаючи речі своїми іменами. І це не просто — визнати свою неправоту й попросити вибачення. Звісно, легше зробити вигляд, що все нормально, без відкритого діалогу. Кому з нас легко визнавати помилки та провини? Особливо, якщо це власні діти.

Крістен Гаттон, авторка книги «Готуємося до виховання підлітків», пише про «відкупительне» життя як про повсякденну практику батьківства. Це означає, що діти вчаться визнавати провини, коли бачать цей приклад у батьків. Іншими словами, «вибач, будь ласка» допомагає створити в сім’ї атмосферу відкритості та довіри, без потреби робити вигляд «у мене все добре».

Коли ми визнаємо власний гріх стосовно наших дітей і просимо вибачення — це можливість ділитися Євангелією. «Бачити й визнавати гріх не так легко. Та ми ніколи не втечемо від реальності гріха в нашому житті. І саме в буденних дрібних моментах у нас виникає нагода втілювати Євангелію в спілкуванні з дітьми та стосунках із ними», — пише Крістен Гаттон.

Виявляється, ділитися Євангелією можна без Біблії в руках, власним прикладом і словами «вибач, я була не права». Одночасно і просто, і складно бути мамою, яка потребує благодаті й прощення; не соромитися слів: «Вибач мені, будь ласка»; дозволяти Богові працювати із власним серцем і спостерігати, як Бог творить дива із серцями наших дітей.

Тетяна Головій