Проти надії вірити з надією
Я сиділа біля його ліжка. Він був смертельно хворий. Залишилося два тижні до того, як його життя на цій землі згасне. Мені було 16, і я не могла знайти слова — правильні слова. Наша коротка розмова відбулася. То були секунди. Він сказав, що шалено хоче жити. Я сказала, що це можливо, треба лише повірити. Він спитав — як? Перед цим до нього вже приходив православний батюшка, але, мабуть, не допоміг із відповіддю. Я сказала: «Ти просто скажи Богу — «Пробач мені», — і житимеш вічно». На цьому всі мої правильні слова закінчилися. Я проковтнула грудку сліз і намагалася посміхатися, щоб він не подумав, що я знаю, що він вмирає. Він зібрався, і з якоюсь дитячою навіть простотою повторив за мною ці слова. Я бачила, як шалено боліла його душа, адже він не був упевнений у тому, що трапиться з його душею завтра. Так, саме душею. З тілом розмова, на жаль, була закінчена. Я вірю, що Бог прийняв його молитву покаяння, нехай і не промовисту. Хочу сказати: «До зустрічі, тату. Ми обов’язково зустрінемося з тобою! І ти посміхатимешся!»
Ми люди і наша людська надія має властивість закінчуватися, особливо коли стикаємося з довгим очікуванням чи безвихіддю.
«Понад надію повірити з надією»... Сьогодні вранці мене ця фраза зупинила надовго. Як це глибоко! Розумію, що це духовний процес, коли по-людськи вже немає сил сподіватися, але Бог дає іншу основу для надії — віру, яка дозволяє увірувати з надією попри наші людські страхи.
Сьогодні Божа надія потрібна багатьом, коли по-людськи вже немає сил рухатися далі, молитися, сподіватися, вірити, чекати, хотіти. Руки опустилися — і життя ніби минає. Відбувається обнулення внутрішніх ресурсів. У повітрі німе питання — що далі?
У мене немає точної відповіді, але думаю, що продовження уривку з Біблії, який мене вранці зупинив і є та сама відповідь: «І, не знемогши у вірі, він не похитнувся у обітниці Божим невір’ям, але був твердий у вірі, віддавши славу Богу» (Рим.4:20).
Втрачати віру не можна, вона в найважчі моменти життя нас збереже. Ця наднадія сьогодні потрібна нам особливо, нехай вона нас зігріє.