Рушійна сила
«Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі» (Фил.3:13,14).
Щоб прийняти власне майбутнє, людині спершу потрібно залишити минуле. Минуле може керувати нами. Часто коріння теперішніх проблем — у минулому. Можна безуспішно боротися з плодами, а не з корінням. Ми не винні, що у нас є рани, але — винні, якщо вони досі не зцілені. Як можна, маючи цілющу силу Ісуса Христа, Святого Духа, досі ходити зраненим?
Але часто люди не хочуть Божої допомоги у зціленні минулого. Одна з причин — коли минулий негатив стає теперішньою рушійною силою. Поки людина не позбавиться цієї енергії минулого, їй дуже важко буде жити теперішнім. Мій досвід говорить, що людина, яка звикла керуватися своїм болем, боїться зцілення. В неї забирають її рушійну силу, а іншої — немає.
Для прикладу, образа, заздрість, ненависть, які зародилися в минулому, можуть стати потужною рушійною силою, яка керує людиною сьогодні. І що більше людина їх плекає, то більших обертів вони набирають. Згідно соціологічних досліджень багато успішних людей досягли висот завдяки болю, поразкам, труднощам із власного минулого! Багатьма рухає те, що колись їх хтось принизив, образив і вони хочуть тепер усім довести, чого варті! Такі люди люблять згадувати, роздмухувати вогнище свого болю — своєї рушійної сили. Незагоєна рана минулого — це зона атаки диявола. Це найкращий ґрунт для гіркого коріння, яке принесе плоди в майбутньому.
Якщо людина отримає зцілення від минулого і відразу не заповнить себе чимось Божим, то рано чи пізно — знову заповнить гріховним. «Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану. Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!» (Лк.11:24-26). Цей принцип Ісуса Христа стосується не лише духовної сфери, а й душевної.
Всі плодоносні території землі чимось зайняті — або добрими рослинами, або бур’янами. Так само і серце людини. Викорчувавши зле, обов’язково потрібно відразу засіяти добрим. Якщо рушійною силою людини не стане щира любов до Бога і ближніх, то дуже часто для неї останнє буває гірше першого.
Сергій Вітюков