Шлях до відновлення
«Перемучений я аж занадто, — за Словом Твоїм оживи мене, Господи!» (Пс.118:107).
Немає людини, яка б не стикалася з труднощами й негараздами. Із викликами, що перевіряють віру, надію, стійкість та життєві цінності.
Ця боротьба може зламати нас, залишивши на дверях розуму табличку: «Не підлягає ремонту».
Та це нісенітниця. Бо є дивовижна сила відновлення. І як глибоко ми би не впали, якими зламаними не почувалися б — у нас є шанс стати цілісними знову. Шанс скористатися нещастями — як уроками, помилками — як сходинками, а відчай замінити надією.
Ми маємо дух, душу і тіло. Інколи вважаємо, що при виснаженні варто починати саме з тіла. Та Біблія неодноразово вказує на правильний порядок: спершу дух, тоді душа і наостанок — тіло.
Випробування забирають силу, залишаючи нас порожніми. Іноді ми почуваємося живими мерцями.
Наші кістки наче стали сухими
Такий стан був у Давида. У Псалмі 31 він визнає: «Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму».
Стан Йова був ще гіршим: «Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються» (Йов 30:17).
То як перейти з цього гнітючого стану до відновлення, що поверне нам цілісність?
Однією з найкращих ілюстрацій цього є долина мертвих кісток, описана в 37-му розділі Книги пророка Єзекіїля. Перед очима пророка відбувається щось неймовірно дивне — із мертвих сухих кісток постає велике військо. Та не без допомоги Єзекіїля. Саме він каже до них: «Сухі кості, послухайте слова Господнього! Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас духа — і ви оживете!» (Єз.37:4-5).
Зауважмо, що Бог робить дивовижні речі в співпраці з людиною! Він не промовляє до кісток Сам, але каже зробити це Єзекіїлю.
Коли людина чітко чує голос Божий (читає Біблію) і ретельно виконує Його вказівки (прислухається до прочитаного) — неможливе стає можливим. Сухі кістки рухаються усупереч природним законам — від смерті до життя.
Оживити людину може тільки Дух Божий
Бог вдихнув життя в перших людей, і вони ожили фізично. Господь може оживити й смертельні тіла наші через Свого Духа (див. Рим.8:11). «І дам Я у вас Свого Духа — і ви оживете!» (Єз.37:14).
Церква Ісуса Христа — це оживлені Божим Духом люди. Оживлені духовно, душевно й фізично. Велике військо, готове протистати всім нападам ворожим. Наші кості не висохли, надія не загинула, нам не кінець!
Відновлення починається з духа
Так само, як тіло потребує їжі, дух потребує ресурсу для нормального функціонування. Цей ресурс — Божі обітниці. Недостатньо прочитати їх у Біблії. Варто в них повірити. І тоді вони не будуть просто написаною буквою. Бо оживляє не буква, а дух.
У мене є добра звичка — щоранку, розплющивши очі, починати розмову зі своєю душею словами Давида: «Благослови, душе моя, Господа!». А тоді, ще не осягнувши труднощі нового дня, промовляти Слово Боже у свій дух. Я люблю цитувати 23-й і 91-й Псалми. Повторюю щодня вірші з Книги Ісаї — 54:17, 41:10, 61:10 і багато інших уривків, які знаю напам’ять. Проголошую щодня: «І буде Господь мене завжди провадити, і душу мою нагодує в посуху, і кості мої позміцняє, і я стану немов той напоєний сад і немов те джерело, що води його не всихають!» (Іс.58:11).
Тож поки готую ранкову каву чи роблю рутинні щоденні справи, мій дух насичується Словом, мовленим особисто мені. І все довкола оживає. І якою втомленою, знесиленою, зболеною, засмученою чи пригніченою я не була б, Слово завжди дає надію, втіху, відновлення. Дух Святий підбадьорює мій дух, і я відчуваю свободу в душі й тілі. І мені разом із Давидом хочеться повторювати: «Він душу мою відживляє!» І коли відновлений дух і душа, тіло теж відновлюється.
Світлана Галюк