Виявлена віра
...Через кілька днів Ісус знову прийшов у Капернаум, і в місті дізналися, у якому Він будинку. До Нього зібралося стільки людей, що не було місця навіть біля дверей. Коли Ісус говорив, чотири чоловіки принесли до Нього свого паралізованого друга. Бачачи, що їм до Ісуса не підійти, вони піднялися на дах, розібрали його та опустили зверху ноші, на яких лежав хворий. Ісус, бачачи їхню віру, сказав паралізованому: «Сину мій, прощаються тобі гріхи» (Мр.2:1-5).
Ісус був зворушений таким проявом віри. Чотири чоловіки мали достатньо надії на Нього й любові до свого товариша, що пішли на ризик. Ноші зверху були знаком — хтось вірить! Хтось пішов на збитки і викликав невдоволення інших заради кількох хвилин спілкування з Галілеянином.
Ісус зворушений. І Він лікує. Але Він не просто лікує, Він благословляє. І ми стаємо свідками виявленої Божої любові.
Друзі хочуть, щоб Він зцілив їхнього друга. Але Ісус не зупиниться на простому зціленні тіла — Він хоче зцілити душу. Випереджуючи фізичне, Він береться за духовне. Зцілення тіла — тимчасове, зцілення душі — вічне.
Прохання друзів справедливе, але скромне. Очікування натовпу великі, але не настільки. Вони чекають, що Ісус скаже: «Я зцілюю тебе». Замість цього Він говорить: «Я прощаю тобі». Вони хотіли, щоб Він потурбувався про тіло, тому що це те, що вони бачать.
Він вибирає турботу не тільки про тіло, але й про душу, оскільки це те, що Він бачить.
Вони хочуть, щоб Ісус дав чоловіку здорове тіло, щоб він міг ходити. Ісус дає йому благодать, щоб він міг жити.
Дивно. Інколи Бог настільки зворушений тим, що Він бачить, що дає нам те, що нам потрібно, а не те, що ми просимо.
До речі, Ісус не змінився з того дня, коли до Його ніг на шнурках надії опустили ноші.
Те, що трапилося тоді, трапляється й сьогодні. Коли ми робимо крок віри, Бог бачить. Те обличчя, що сяяло усмішкою паралізованому, дарує усмішку алкоголіку, який покинув пляшку. Ті очі, що дивилися на друзів, дивляться на батька й матір, які віддадуть будь-що, щоби принести свою дитину до Христа. Ті вуста, які звернулися до чоловіка в Капернаумі, звертаються до мужчини в Києві, до жінки у Львові, до дитини в Москві — до кожного, хто приходить до Бога по допомогу.
І хоча ми не можемо цього чути тут, ангели чують Його там. Небеса завмирають на мить, коли Бог виявляє свою любов ще раз, промовляючи найважливіші слова: «Гріхи твої прощені».
Макс Лукадо