«Бог захистив нас від радіації»
Бог використовує надприродну силу і звершує неймовірні чудеса для того, щоб реалізувати Свої цілі, які не вкладаються в наше обмежене сприйняття.
Та все ж чомусь ми інколи сумніваємося в тому, що можемо стати свідками надприродних Божих проявів. Утім Він не змінився й залишається тим самим Богом Біблії. Щоб по-справжньому пережити надприродне, необхідно мати дитячу довіру й бути слухняним Господу.
Коли необхідно, Він може діяти способами, які далеко перевищують людське розуміння. Бо Він є Богом! Він використовував вогняний стовп, щоб вести Свій народ у пустелі. Тож буде вести також і тебе!
Господь вів наш співочий гурт у період однієї з найнебезпечніших трагедій нашого часу — вибуху ядерного реактора на Чорнобильській АЕС, розташованій неподалік від Києва.
У 1986 році Україна ще була частиною Радянського Союзу. Павло Ходневич, Тоні Верес і я записали новий альбом із прекрасними українськими євангельськими піснями й музикою, виконаною професійними музикантами з Нешвілла. Ми отримали офіційне запрошення від об’єднання євангельських християн-баптистів відвідати зареєстровані євангельські церкви в Україні та Молдові. Знайшли дуже потужну, але компактну звукову систему, із допомогою якої могли б співати та яку можна було взяти з собою в літак. Усе було готове до подорожі. А тоді сталося щось неймовірне — вибухнув атомний реактор у Чорнобилі, розташований за якихось шістдесят миль від столиці України — Києва!
Фактично, вибухнула накопичена пара, яка зруйнувала покриття реактора, і радіоактивні речовини потрапити в повітря над містом. А тоді сильний вітер відніс радіацію на північний захід — аж до Швеції. Тепер перед нами стояв вибір: збиратися в поїздку до Радянського Союзу чи скасувати її.
Звичайно, наші дружини без жодного сумніву сказали: «Ви нікуди не їдете!» І вони мали рацію. Радіація невидима, її неможливо відчути на нюх чи дотик, але вона руйнує клітини нашого тіла й викликає різні види раку. Люди помирають також від променевої хвороби.
А що скаже про це Бог? Я хотів саме від Нього дізнатися, чи потрібно нам їхати в Україну в такий небезпечний час. Тож я просив Господа дати мені зрозумілий знак Його провідництва. І я чітко пам’ятаю Боже слово до мене. Це було в середу на вечірньому молитовному служінні. Я стояв на колінах і молився — аж раптом у моєму розумі зазвучало: «Буття 28:15». Я поспішно розгорнув Біблію і прочитав слова, які Господь сказав у свій час до Якова: «І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі» (1М.28:15).
Так! Це була зрозуміла вказівка від Бога — Він хоче, щоб ми їхали, і буде захищати нас від будь-якого шкідливого впливу радіації. Усі погодилися їхати. І під час цієї подорожі ми побачили чудесний Божий захист. Бог допоміг нам перевезти через дуже суворий кордон звукову апаратуру й відвідати з Доброю Новиною про Христа декілька міст у районах, уражених радіацією. Це був небезпечний, але водночас і найкращий час для проповіді Євангелії, тому що налякані та розбиті люди, які тривалий час жили в атеїстичній країні, почали відкриватися для Бога. Під час цієї поїздки ми були свідками того, як на багатьох служіннях люди виходили вперед, щоб прийняти Христа.
Заїжджаючи в Київ, ми бачили сотні автобусів, які евакуювали дітей на схід. У самому місті бачили пожежників, які зі шлангів поливали стіни будинків, щоб водою змити з них потенційні радіоактивні частинки. Без сумніву, це виглядало дуже страшно, проте Бог нас іще раз запевнив у Своєму захисті.
Група місцевих пасторів запросила нас на багатолюдну вечерю в готелі міста Рівного. Вітри відносили радіацію в напрямку цього міста, й людям навіть заборонили збирати гриби в лісах через радіоактивний пил, який осідав на них. Та все ж ми замовили їжу, і мене попросили помолитися. Моя молитва була дуже простою: «Господи, благослови нашу їжу й зроби її безпечною для споживання. Амінь».
Як тільки ми почали їсти, я помітив двох чоловіків із Японії, які сиділи неподалік. Подумав про себе: «Що ці японці тут роблять?» Та невдовзі я дізнався відповідь на це питання, бо один із них підійшов до мене й запитав: «Ви говорите англійською?» Я відповів ствердно, і він розповів, що їх, інженерів-ядерників, відправили до України, щоб виміряти радіацію та спрогнозувати наслідки катастрофи. Потім він чемно запитав мене, чи можна перевірити мою страву з картоплі та м’яса на рівень радіації. Я погодився. Він дістав схожий на олівець дозиметр, зробив виміри й пробурмотів: «Хм-м-м-м». А потім відійшов, не сказавши більше нічого.
Ми продовжували їсти. І раптом я помітив, як той чоловік із Японії, повернувшись до свого стола, щось крикнув до офіціанта й кинув серветку. Після цього обоє відвідувачів покинули ресторан.
Коли офіціант підійшов до нашого столу, я запитав у нього, що це все означало. «Ох, — сказав офіціант, — він вимагав, щоб я приніс йому таке саме м’ясо, як приніс вам. Тому що у вашому не було радіації, а його було опромінене. Я відповів, що м’ясо, яке я приніс йому, було з того ж шматка телятини, що й ваше».
Ну хіба це не чудовий приклад виконання Божої обітниці захистити нас?!
«І такі ознаки будуть супроводжувати тих, хто повірив: Моїм Ім’ям виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами, братимуть у руки зміїв; і хоча щось смертоносне вип’ють, їм не зашкодить; будуть покладати руки на хворих, і вони ставатимуть здоровими» (Мр.16:17–18).
Джордж Давидюк, із книги «Божий вогонь»