Церква на Острові
Розповім про події останніх трьох місяців. Було мобілізовано пастора шепетівської церкви «Дорога до спасіння» — Олександра. Олександр — та людина, яка завжди була поряд у служінні. Зараз він у війську, молимося за нього. На зібрання приходять нові люди, церква примножується, і потрібні працівники. Сьогодні всі служіння функціонують.
Щосереди ми годуємо бездомних, кожного разу пропонуємо їм пройти реабілітацію. Ці люди нікому не потрібні і мало хто вірить, що вони можуть змінитися. Одна з останніх історій: чоловік, який 30 років відсидів у тюрмі, виявив бажання пройти реабілітацію. Минулої осені відправили його в центр, а у серпні цього року отримали фото, як він приймає водне хрещення. Слава Богу!
На базі нашого денного центру провели триденний табір для понад 70 учасників. У багатьох із них батько на фронті. Діти почули розповідь про Ісуса Христа, також ми запросили їх на недільну школу, в денний центр, а хлопців — у майстерню «Мудрий Тесля». Цього разу нам допомагали підлітки, які самі є вихованцями денного центру. Пройшло декілька років, і вони вже служать іншим. Хіба це не чудово?
У Коськові, де ми будуємо дім молитви, мали дводенний табір, якого відвідали 67 дітей, а також деякі батьки. До цього заходу готувалися швидкими темпами десь два місяці, кожного дня після роботи. Із братами та сестрами готували приміщення — штукатурили стіни, робили стяжку, натягували стелі, виготовляли лавки, розчищали та планували територію, зносили старі будівлі тощо. Праці було багато, але ми встигли. На відкриття запросили єпископа Ростислава Мураха, старосту села і односельчан. Людей було дуже багато. Зварили казан плову, для дітей приготували подарунки. Все пройшло добре, гості були задоволені і одночасно здивовані, дякували за таке дозвілля для їхніх дітей. Були гірки та батути, ігри і звичайно біблійні уроки. Староста подякував церкві від імені села. Люди вже охрестили нас «Церква на Острові» (за назвою місцевості).
У с. Ленківці церква — як великий волонтерський хаб. Печемо хліб, збираємо допомогу для ЗСУ, та різних реабілітаційних центрів.
Наша родина досить велика — восьмеро дітей і мої батьки. Ми оформили документи і стали Дитячим будинком сімейного типу. Узяли ще двох дітей із притулку, в який ми їздили більше трьох років. Зараз його закрили, а дітей перевели у Хмельницький. Уже звідти вдалося забрати наших підопічних, хоча були різні перешкоди, ми боролися десь 5 місяців. Цих дітей повертали та вилучали із сім’ї три рази, ми були свідками того. Поганих дітей немає. Всі підопічні, яких ми взяли у нашу сім’ю — близькі нашому серцю, ми усвідомлюємо що їх дав нам Бог. Знову стартуємо все спочатку: правила, порядок, суворість та підтримка.
Просимо вашої молитовної підтримки за служіння в Шепетівці, Коськові, Ленківцях, за майстерню «Мудрий Тесля», за адаптацію дітей в родині і за нашу родину загалом.
Василь Перепелиця, Хмельницька область, уривок з листа