Диво материнської любові
Працівник аеропорту віз бабусю, що прилетіла з Аляски на Флориду. Багато торбинок та сумочок висіли з усіх боків інвалідного візка. А вона тим часом розповідала йому про все — про те, яка погода на Алясці, як вона любить Господа, і про те, що вже вчетверте прилітає на Флориду до сина, який був при смерті. А тепер вона прилетіла екстрено після повідомлення, що в нього зупинилося дихання та його рятували…
Сама після операції. Але що там для мами перелетіти всю Америку, коли дитині погано... Ну й що, що йому вже 50 років! Для мами він файний хлопчик і в 50.
Ніхто не знав, що мама просила в Господа дива у своєму серці. Дива — щоб син приїхав до аеропорту її зустріти. Ну, як таке може бути? Адже повідомлення про його стан були зовсім іншими. Вона не знала, що поки вона летіла через усю Америку, синові стало краще — і його відпустили додому. А ще вона пообіцяла Господу, що вклониться Йому до землі прямо в аеропорту — якщо побачить сина живим, та ще — якщо він приїде її зустрічати. Не знала мама, що коли її літак приземлявся, син на неї вже чекав в аеропорту.
Кілька людей стояли в шоці, спостерігаючи за рідкісним явищем. Раптом працівник, що віз маму, кинувся ловити її, бо вона стала падати з інвалідного візка… А потім усе зупинилося, як у сповільненому кіно. Здавалося, що всі на хвилину перестали дихати. Мама впала з візка навмисно, щоб поклонитися Господу до землі, бо син прийшов її зустрічати, бо він живий! І дарма, що він і сам у інвалідному візку. Головне — він приїхав! (Мама інвалідний візок називає «помічницею»). Мама так славила Господа, що навіть працівник аеропорту підняв руки та вигукнув «Алілуя!» кілька разів. Там уже всі були віруючими.
А через рік історія повторилася. Тепер син із сім’єю перелетів усю Америку, щоб побачити маму. І раптом у аеропорту, побачивши її, впав навколішки, щоб поклонитися Господу. Натовп людей спостерігав за найпрекраснішою зустріччю мами та сина. Навіть кілька поліцейських дивилися не рухаючись. Усі забули про маски і взагалі про все на світі.
А я цього разу встигла схопити телефон та сфотографувати цей момент! Двічі спостерігаю за дивом неймовірної любові мами та сина. Я думаю про те, що потрібно зробити, щоб діти падали навколішки перед Господом, бачачи свою маму. Як треба жити, щоб діти падали навколішки, зустрічаючи своїх батьків? Хіба таке буває?
Мабуть, мама, що впала на коліна в аеропорту, народжує диво в серцях дітей. Мама, яка перелетіла кілька разів через весь континент, творить диво неймовірної любові. І на таку любов обов’язково буде відповідь. Обов’язково!
Микола з мамою розмовляє по телефону щодня. І це не дивно, це потрібно. Кожен її дзвінок зцілює. Навіть мене, її невістку. Вона не дзвонить повчити нас, вона дзвонить, щоб дізнатися, як справи, просто поговорити. Вона сміється на всі жарти Миколи, навіть якщо він через втрату короткої пам’яті розповідає їх удесяте. Завжди її дзвінкий сміх чути з трубки телефону! Ну просто вона така, мама Регіна. Можна ще багато дивуватися її життям та справами. Усього не розповіси відразу. У неї понад 100 онуків та правнуків. І з кожним поговорить, на кожного зверне увагу як на особливого.
Моя мама не менш чудова. Я про неї теж писала й ще напишу. Дякую, Господи, за таких мам! Я спостерігаю за ними — і складаю перлини собі в серце.
P. S. Напевно, у вас виникло запитання: чому Микола в навушниках? Після інсульту в нього ускладнення — дуже холодні вуха аж до болю, незалежно від температури повітря. Він у навушниках навіть спить і може зняти їх лише на кілька хвилин.
(Чоловік Ренати Микола відійшов у вічність 2021 року — Ред.)
Рената Кулакевич