На Першому дзвонику
Слава Богу, ми живі-здорові. Дочка ходить у перший клас, двоє менших — вдома. Ми продовжуємо нести служіння, до якого покликав Бог.
У себе в селі ми закінчили проводити заняття з дітьми, і зробили випуск. Збиратися в орендованому приміщенні стало дуже сиро і холодно. Чотирьох дітей, які менше за всіх пропустили занять, возили на ролики і на піцу. Для них це було великою радістю, деякі з них — із не зовсім благополучних сімей, і вперше в житті були в піцерії. Емоцій було дуже багато. З весни, тільки стане тепліше, плануємо знову розпочати працю з ними. Тому що приходять навіть підлітки 12-15 років.
Коли донька йшла у перший клас, вчителька попросила щоб хтось з батьків на першому дзвонику привітав дітей і благословив їх. Запропонували мені. Я сказав: «Усі батьки хочуть, аби їхні діти були щасливі, щоб добре вчилися. І Сам Господь Ісус Христос хоче благословити кожну дитину!» І попросив разом благословити дітей таким побажанням: «Хай вас Бог благословить — дуже дуже рясно, і у вашому житті — буде все прекрасно!» Було дуже цікаво і благословенно.
На богослужіння стали час від часу приходити нові люди. Одна жінка навернулася до Бога. Вона живе в селі за 10 км від нас. У неї скрутні умови — немає світла, газу. Усе життя провела в п’янстві... Ми її відвідуємо, останній раз нарізали дров, щоб було чим палити грубку. Молимося за неї.
Ще одна сім’я з того самого села почала відвідувати наші служіння. Ситуація там теж не проста. Молимся за них, спілкуємося, по можливості допомагаємо.
Одну дівчину відвезли в реабцентр. Батька у неї немає, матір позбавили батьківських прав. Виховувалася в інтернаті, певний час жила з бабусею. Тепер лишилася просто на вулиці — без документів, нормального одягу, та їжі.
Продовжуємо проводити служіння в с. Владиславівка.
У Млинівській церкві проводимо вивчення Біблії. Зараз це робимо у форматі спілкування за чаєм.
Рухається будівництво дому молитви.
Запрошують на молодіжні, підліткові, і просто служіння... Стараємося ділитися Божим покликом з іншими!