Нова церква в Дубаю

Як я писав у попередньому листі, ми відчули Боже керівництво в тому, щоб передати служіння і всі справи у Волгограді і переїхати жити в Дубай, щоб почати там нову церкву.

Отже, переконавшись в правильності рішення, я передав служіння. Узявши з собою найнеобхідніші речі, ми з Аліною прилетіли в Дубай. Наш син Давид на якийсь час залишився в Росії, оскільки він продовжує навчання в біблійному центрі. Наша дочка Юлія та зять Рувим, змогли тільки на кілька місяців прилетіти до нас, щоб організувати музичне служіння, з чим вони прекрасно впоралися.

Звичайно ж тут для нас багато викликів: мова, культура, релігія, клімат, витрати на проживання та ін. Обставини тут не порівняти з тими, через які ми проходили раніше. Але буквально в кожному дні бачимо Божу любов і турботу, захист, вірність і благословення у всіх питаннях і сферах життя. Господь дає влаштування у всьому, це дуже надихає і є для нас підтвердженням Його волі. Ми просто щасливі знаходитися в Його волі і покликанні!

Почалася церква з групи віруючих, близько десяти осіб. Ми почали регулярно збиратися як російськомовна євангельська церква, і з часом через знайомство і стосунки почали приходити нові люди, не тільки слов'яни, а й африканці, сирійці, єгиптяни, індійці, європейці. Тому під час служіння в разі потреби переводимо на арабську та англійську мови через навушники. Збираємося в невеликому залі на 27 поверсі, в якому може поміститися до 120 чоловік. За цей невеликий період ми провели біблійні курси «Основи віри», а також семінар про дари Святого Духа, мали перше водне хрещення для 7 осіб. Час від часу для того щоб ближче познайомитися і поспілкуватися ми всі разом виїжджаємо на пікнік в пустелю або в парк. Зараз тут почався період сильної спеки, тому багато відлітають на цей час в інші країни.

Слава Богу, я отримав візу резидента на 2 роки, і це був не простий шлях. Ще потрібно зробити візу для Аліни. Незважаючи на те, що у мене є водійське посвідчення і стаж 20 років, я змушений навчатися в автошколі, щоб отримати місцеве водійське посвідчення. І чудо полягає в тому, що, не знаючи мови, я все ж пройшов навчання, і вчора здав теоретичний іспит на відмінно. Ще, мають бути практичні заняття та інші іспити, і я, як і раніше, роблю що можу, сподіваючись на Божу допомогу.

17-18 липня плануємо полетіти в Україну, щоб взяти участь в конференції місії «Голос Надії», з великим нетерпінням чекаємо цього часу. Хочу подякувати вам за молитви і фінансову підтримку. Спасибі вам велике і нехай Господь рясно благословить вас!

Борис Сафанюк, ОАЕ

• Життя місії