Покликання — служити сім’ям
Багато років тому ми стали перейматися тим, скільки болю і страждань зазнають діти в неблагополучних родинах. Старалися помічати такі сім’ї, допомагати дітям, впливати на їхніх батьків. Служили в інтернаті. З початку заснування церкви в м. Суми велася праця з дітьми.
Те, що роками жило в думках, особливо виявилося під час війни. Моя дружина Руслана дала оголошення в групі переселенців, запросивши їх на дитячий захід. Але на цьому не зупинилась, а продовжила працю з батьками. Зокрема, в Краснопіллі ми служили родині, де батько — залежний, матір теж вживала алкоголь. А тепер сім’я прийняла водне хрещення.
Кожного вівторка, середи і п’ятниці дружина викладає духовні дисципліни для мам, проводить індивідуальні душеопікунські зустрічі. Щонеділі служить дітям. Я проводжу зустрічі і веду наставництво для тат. Чоловіки менш активні, але вже бачимо результати цієї праці. Також маю індивідуальні зустрічі, викладаю біблійні дисципліни, залучаю до духовної праці. Дружина — відповідальна за жіноче служіння в церкві, тому організовує свята, зустрічі для жінок, залучає їх до навчання і служіння. Організовували з дружиною поїздку дітей в басейн неподалік від Сум.
Окрім праці з дітьми і батьками, маємо доручення від церкви — відвідувати малозабезпечені сім’ї, літніх людей та вдів. Як диякон церкви піклуюсь про те, щоб доставити продукти тим, хто їх потребує. Також я відповідаю за господарчу частину в церкві. Люди приносять гуманітарну допомогу — одяг та інші речі. Ми сортуємо і розподіляємо їх.
Пам’ятаємо нашу місію в селищі Краснопілля. Продовжуємо працю з тими, хто виїхав, із переселенцями з прикордоння. Хоча не маємо можливості проводити там служіння, звершуємо його в м. Суми. Робимо індивідуальні зустрічі, запрошуємо людей додому або в церкву, відвідуємо їх по домах. Інколи навідуюся в селище, в дім молитви, підтримую зв’язок з людьми, які там лишилися.
Ще кілька свідчень, як Бог змінює життя людей через наше покликання служити сім’ям. Одна дівчина 13 років прийшла на нашу зустріч в Денний центр. Її батьки — алкозалежні, старший брат — в інтернаті. Її виховує бабуся. Сама дівчина вже перебуває на обліку в поліції за низку порушень. Дружина стала спілкуватися з нею, виявляючи співчуття і прийняття. З часом дитина почала змінюватись — і зовнішнім виглядом, і поведінкою. Паралельно Руслана зв’язалася і почала працювати з її мамою. Зараз жінка вже відвідує церкву, налагодила стосунки з дочкою, яка її просто ненавиділа. Бачимо великі зміни в житті цієї родини.
Також служимо родині із Краснопілля, яка зараз проживає у Нижній Сироватці. Жінка має 9 дітей від 5 чоловіків. Через алкоголізм батьків діти переживали насильство, мають затримки в розвитку. Дружина проводить із ними особисті зустрічі. Один хлопчик був закритим і ховався від дітей. Він довірився їй, плакав і розказав про свої переживання. Привозимо дітей і маму в Суми, оскільки немає можливості в селі збиратися. З допомогою сестер із церкви організовуємо заняття з англійської й математики, а також — уроки Біблії.
Наразі багато часу також приділяємо найбільш вразливій категорії — родинам, де батько служить, де батьки з інвалідністю, де матері-одиначки, які самі виховують дітей. Церква завжди шукає можливість допомогти продуктами, підтримати такі сім’ї в потребі. Але головна ціль — вести людей до Христа.
Олексій Лямічев, Сумська область, уривок з листа