Приємні новини з Хмельниччини
Спочатку хочу поділитися новиною щодо особистого життя. Я одружуюсь! Мою наречену звати Катя, ми разом служимо у м. Красилів. Уже відбулися заручини і призначена дата весілля. Дякую Богові — це його милість і благодать!
Приємні новини служіння: міська рада виділяє нам земельну ділянку недалеко від центру площею 260 квадратів для будівництва дому молитви. Для нас це справжнє чудо і Боже благословення. Спостерігаючи за нашою працею, зокрема дитячими таборами, які проводили в місті, міський голова став сприяти щодо виділення землі. Ще потрібно підготувати ряд документів, але ми все ближче до цілі. Вірю, що скоро і збудуємо приміщення.
Під час карантину ми були обмежені у публічних заходах. Тож проводили невеликі зібрання, які не порушували чинного законодавства. Щонеділі відбуваються служіння. Щочетверга — домашні групи.
У нас є ціль. Після будівництва церкви хочемо у місті чи в найближчому селі побудувати ще й місіонерський центр. Він потрібний для забезпечення майбутніх місіонерів житлом. Дуже важко молодим людям постійно знімати квартиру.
Ми маємо бачення щодо навколишніх сіл району. Є такі населені пункти, де немає жодної церкви. Спочатку плануємо удвох з Катею там благовістити, а пізніше, коли буде місіонерський центр, залучати й інших місіонерів.
На даний момент нас лишилося тільки двоє — я і Катя, інші місіонери повернулися назад додому. Але це не привід опускати руки. Маємо сильні плани і бачення, з Господом будемо рухатися вперед!
Просимо вас і надалі молитися за Хмельниччину, за Красилів, за місіонерів котрі тут служать. Нехай Господь рясно вас благословить!
Дмитро Ващук, Хмельницька область, уривок з листа
Попри всі ситуації, які складаються в нашій державі, намагаємося не зупинятися, а використовувати кожну можливість для служіння.
Зараз багато фізичної праці — робимо кімнати для проживання та класи для навчання місіонерів.
25 липня 2020 року відбулася євангелізація для батьків та дітей. Тема бесіди була: «Сучасні діти». Відвідувачів разом з дітьми було близько 50 чоловік. Пригадували, як проходило наше дитинство, як нас виховували, ділилися спогадами і враженнями, цікавими моментами. Далі говорили, в якому світі виростають сучасні діти, де вони проводять свій час, що дивляться і як це на них впливає. Потім зачитали з Божого Слова історію Анни, матері Самуїла. Закликали, щоб батьки посвячували дітей Господу. Помолилися за усіх та поспілкувалися за чаєм. Плануємо зробити два дні по декілька годин на день зустрічі з дітьми — міні табір.
Праця не припиняється — роздаємо газети, підтримуємо порядок у селі. Зокрема стрижемо газон на стадіоні, прибираємо біля фонтану, на дитячому майданчику і загалом у центрі.
Щоб спілкуватися з людьми використовуємо різні методи. Наприклад, одна із сестер вивчилась на перукаря. Люди стали приходити до неї на стрижку, хтось кличе додому прийти. Інша сестра шиє та ремонтує одяг. Це нагода розпочати бесіду, відповісти на запитання, запросити до церкви.
Ми задоволені від того, що можемо служити людям. Хоч за день і втомлюєшся, але на серці — радість. Особливо тішимося, що у цій праці виростають та працюють поряд з нами наші діти.
Цього року готуємо одного чоловіка до водного хрещення.
Молимося, щоб відкрилися можливості для різних євангелізаційних заходів.
Віктор Мартинович, Хмельницька область, уривок з листа