Сергій Тарасюк: «Бог ще до війни почав відкривати, що настають важкі часи»
Сергій Тарасюк — пастор-місіонер із міста Брусилів, що на Житомирщині, задовго до повномасштабної війни в Україні почав разом із церквою готуватися до непростих часів.
Коротко про пастора
Сергій Тарасюк — батько-вихователь у дитячому будинку сімейного типу «Тарасюк», пастор церкви, а також депутат об’єднаної територіальної громади. Після одруження в 1997 році новостворена сім’я Сергія та Наталії Тарасюк мріяла про щасливе батьківство, проте доля розпорядилася по-іншому, тому у 2011 році пара наважилася на всиновлення. Загалом у їхній родині батьківську опіку отримало 15 дітей, двоє з яких уже мають власні сім’ї.
З початком повномасштабної війни в Україні Сергій як батько-вихователь, пастор у молитвах радився з Богом щодо перебування сім’ї в межах країни на час воєнних дій. Ось, що він згадує: «Звичайно, я як людина, на вихованні якої 15 дітей, запитував у Бога, як мені діяти, адже відповідаю за них. І Бог дав конкретну відповідь, що наше життя буде збережене, що ми під Його покровом і благословенням. Ще на початку війни після чергових обстрілів, ракетних ударів я відчув, що на короткий час менших дітей треба вивезти. І вже на ранок наступного дня вивозив із командою не тільки своїх, але й зі всього району менших дітей, щоб вони того жаху та гулу не чули».
Знав, що буде війна ще за два місяці до її початку
Упродовж багатьох років Сергій, як пастор, разом з церквою звершував ревні молитви за Україну, в яких просили країні захисту та благословення від Бога. Окрім того, члени церкви практикували піст як особливий вияв прохання до Господа. Коли християнська громада відсвяткувала Різдво та Новий 2022 рік, вона отримала відкриття через духовні дари про початок війни в Україні та почали підготовку. Сергій розповідає: «Бог нам почав відкривати, що незабаром настане війна. Наша спільнота чітко розуміла: ми — сторона, що приймає, яка повинна проявляти людинолюбство, нагодувати й забезпечити всім необхідним тих людей, які приїдуть із регіонів, де будуть воєнні дії».
Церква стала діяти за два місяці до війни. Закуповували продукти й медикаменти, придбали декілька тонн дизельного палива та бензину. Християни готували приміщення, спальні місця, матраци, збирали постіль, заповнювали всі кімнати церковного приміщення, адже було розуміння, що людей буде багато. «24 лютого о 6-й ранку мені подзвонили з повідомленням, що розпочато війну й потрібно негайно щось робити. О 9-й ранку ми вже приймали людей із Києва, Бучі, Ірпеня. Коли міст на центральній трасі Київ-Чоп був розбомблений, через Брусилів пролягала одна з центральних доріг, яка з’єднувала захід із центром. Ми приймали людей, які втікали від війни, годували, давали все необхідне і, що найголовніше, — пропонували їм молитву, підбадьорювали. Вони тоді з радістю відправлялися далі. Ми старалися гостинно приймати знедолених українців у нашій церкві», — ділиться спогадами пастор.
Служіння в деокупованих містах і селах
На другий день після того, як росіян вибили з Макарівської та Бородянської території, волонтери з церкви «Світло Євангелії» ввійшли туди з гуманітарною допомогою та словом підтримки. Там вони побачили жахіття війни: розбиті будинки та багатьох закатованих. «Коли ми зайшли в населені пункти, спочатку в Ситняки, Макарів, потім в Андріївку, Бородянку, то побачили, як викопували трупи замордованих, понівечених, покалічених людей. Дивитися на це було вкрай важко. Молоді вдовиці плакали над тілами своїх чоловіків. Люди пережили жахіття й потребували підтримки, тому ми пропонували їм помолитися разом, допомогти пройти ту складну долину», — пригадує Сергій Тарасюк.
Загалом церква діяла відповідно до ситуації. Якщо комусь потрібна була допомога або слово, то намагалися реагувати, бути відповіддю на потреби й проблеми людей. «Я сам свого часу повірив, що Ісус Христос — мій особистий Спаситель і Господь, я люблю Його і служу Йому. Він довірив мені служіння — допомагати Його творінню, людям, тому весь той потенціал, який Він вклав у мене, я хочу реалізувати для Його слави через служіння людям. Не хочеться просто виконати своє покликання, а тільки з любов’ю. І я буду працювати, доки Бог мені даватиме силу. У цей непростий час я спостерігав за християнами та за церквами. Приємно від того, що Бог об’єднав народ, церкви для такої хорошої, плідної, доброї й потрібної праці — служити та допомагати людям. Усі були готові відкрити свої серця, церковні приміщення — і служили людям, займалися евакуацією, годували, приймали, відправляли».
Як служать сьогодні
Волонтерська команда пастора Сергія Тарасюка активно служить і нині. Два-три рази на тиждень команда їздить із гуманітарною допомогою в Київську область і один раз на тиждень — на Харківщину. Окрім цього, церква піклується про вимушено переселених осіб, які через війну переїхали жити в місто Брусилів та інші населені пункти Житомирської області. «Продовжуємо проводити євангелізації в Київській області, у населених пунктах, які були під окупацією. У неформальному спілкуванні люди гарно сприймають Добру Новину. Молимося, щоб у тих місцях, де тепер служимо, відкрилися церкви. Багато людей раніше не чули Євангелії, тому просять нас, щоб постійно приїжджали та проводили духовно-просвітницьку роботу. Говорять: «Нам потрібне слово». А ми, крім слова, допомагаємо й ділом», — розповідає пастор.
chve.org.ua, за матеріалами студії «Крок назустріч»