Видимі та невидимі речі
У Чернівцях ми продовжуємо працювати з дітьми, відвідувати притулок та дитячий будинок, служити переселенцям.
Кілька місяців Бог турбував нашу сім’ю щодо Запоріжжя. Там населення — 750000, йдуть обстріли та прилітають ракети. Але в серці було спонукання туди переїхати. Ми молилися про цю справу. Цей крок було нелегко зробити, але внутрішній поклик виявився сильнішим. Ми стали фокусуватися не на видимих речах, але на невидимих.
Спочатку здавалося, що це якесь божевілля — переїхати з мирних Чернівців до більш небезпечного міста. Там постійні вибухи, руйнуються будинки, гинуть люди… Але саме в цих складних обставинах мешканці Запоріжжя все більше і більше потребують Бога.
У місті поширені алкоголь, наркотики. Через постійні обстріли люди переживають депресію та паніку. Після переїзду до Запоріжжя за нами закріпили реабілітаційний центр, бо люди приходять на богослужіння та хочуть змінити своє життя.
У нас удома стали проводити домашню групу. Тут ми познайомилися з сусідами, і одна з жінок стала частим гостем у нашій оселі. Ми почали з нею все більше говорити про Бога, проводити наставництво.
Проводимо євангелізації в місті. Ставимо намет із християнською літературою. Люди просять, щоб ми молилися за Україну і разом з нами моляться.
Відвідуємо прифронтові селища, їхні мешканці живуть дуже близько до війни. Служимо Словом та роздаємо продуктову допомогу. На запрошення збирається іноді до тисячі чоловік.
Плануємо відвідувати сім’ї у складних життєвих обставинах, знайомитися та працювати з ними. Загалом продовжуємо служити і потребуємо ваших молитов.