Зберегти і примножити
Нині перед нами стоїть дуже відповідальне завдання: з Божою допомогою зберегти і примножити те, що набули. За ці роки було проведено багато дитячих таборів, євангелізацій, відвідано шкіл, садочків, посіяно Божого Слова в серця людей. Зараз ми не маємо можливості проводити подібних заходів. Хоча часто зустрічаємо на вулиці дітей, які не можуть дочекатися коли вже карантин закінчиться, і буде дозвіл на проведення таборів. Ми теж скучаємо за дітьми, за таборами, але на все Божа воля.
Тепер ми маємо більше часу, щоб відвідувати сім’ї, які страждають від життєвих проблем, негараздів та переживань. Найчастіше, причина у тому, що люди, на жаль, замість насичення душі хлібом духовним, шукають замінники. Одні шукають щастя в грошах, інші — в алкоголі… Але так і лишаються нещасливими. Тож використовуємо нагоду, щоб спілкуватися про справжні духовні цінності. Також допомагаємо людям по господарству, на городі, оскільки тут вже збирають врожай, копають картоплю, консервують овочі. Тут працюють вранці або ввечері, оскільки спека — до 40°С.
Їздили місіонерською командою на Західну Україну на весілля до брата, який служив разом із нами в Запорізькій області. Разом трохи підзаробили — ходили в ліс по ягоди із своїми рідними. Також я побувала на водному хрещенні в нашому селі, побачила друзів, знайомих. Дві мої рідні сестри ввійшли в заповіт із Богом.
Повернувшись, ми також зробили багато консервації, оскільки в зимовий період до нас приїжджають дуже багато друзів допомагати в служінні.
Продовжуємо їздити в с. Шевченківське проводити богослужіння та недільну школу. Правда, одного разу приїхавши в недільний ранок, побачили ще один замок на воротах. Виявляється, деякі батьки проти, що ми так вільно можемо заходити на територію садочка. Тоді одна із літніх жінок запропонувала піти до неї додому, і ми провели богослужіння в бесідці, повністю обплетеній виноградом. На служіння люди приходять по-різному — коли більше коли менше. Під час карантину на недільну школу приходять до 15 дітей.
Також ми замовили 3000 християнських газет, які роздали в смт Більмак та окружних селах. Клали в пошту, а при нагоді і спілкуватися з людьми.
Тетяна Степчук, Запорізька область, уривок з листа