«За вашими молитвами ми вижили!»
Продовжуємо нести місіонерську працю у Запорізькій області. Правдою є те, що за дванадцять років нашого служіння в Андріївці проводилося багато служінь, та мало людей наверталося до Господа і взагалі мало бажання слухати Євангелію. Сьогодні наша праця триває, тільки вже не в Андріївці, а в Запоріжжі. Ми продовжуємо благовістити нашим людям, хоча й у дещо іншому форматі. Маємо нагоду звертатися до вчителів, дирекції школи, представників нашої місцевої та районної влади, які сьогодні приходять на зібрання. Переконуємо, що тільки на основі Божого Слова, ми зможемо виховати дітей і побудувати державу. Якщо із початкових класів навчатимемо дітей Біблії. Також ми запропонували, щоб діти починали навчання з молитви «Боже, благослови Україну».
У період різдвяних свят мали гарні служіння для дітей та дорослих. Діти отримали солодкі подарунки, а дорослі — продуктові набори. Люди дуже вдячні і цінують можливістю разом бути в Божому домі, бачити одне одного, молитися та вчитися від Його Слова. Помітно, що люди змінилися, вони зовсім по-іншому налаштовані, деякі навіть самі приносять певну допомогу, щоб послужити іншим.
Нашим сімейним гуртом служили військовим 47 артилерійського батальйону та в інших місцях. Співали, проповідували, молилися за військових. Підбадьорювали, щоб вони надію покладали на Бога і каялися у своїх гріхах. Хлопці були дуже раді, дехто плакав, молилися з нами, особливо їх торкався дитячий спів. Благословляли дітей фінансово і ображалися, коли вони не хотіли брати. Адже ми їхали з наміром, щоб їм допомогти і їх благословити. Один із командирів сказав мені, що найпотужнішою зброєю є молитва. І ми несемо особливу молитву до Бога за деякі підрозділи. Хлопці показували мені результати молитви — коли біля них впала керована авіабомба і не розірвалася, усі лишилися живі. Тільки від удару розлетілися колоди. Військові засвідчили: «Це за вашими молитвами ми вижили!»
Продовжуємо служити по селах Запорізької області, проводити євангелізації. Люди сходяться і слухають проповіді Божого слова на вулиці, багато людей каються та долучаються до маленьких осередків започаткованих церков. Ми орієнтуємося на відкриття нових церков на нашій території, де це можливо. І готуємося до повернення на окуповані території, коли їх звільнять.
Ось таку працю виконували до цього часу. Молимося і просимо, щоб Господь відкривав, як нам рухатись далі, бо час тяжкий і все міняється. Але, дякувати Богу, скрізь, де ми їдемо, Його охорона над нами, ми бачимо Божу руку та благословення всякої справи, яку ми робимо в ім’я Його.