Петро та Яна Синюки 5 років прослужили в Криму, де благовістили українцям, росіянам, татарам, і вже 10 років працюють на Балканах, де проживають боснійці, хорвати, серби. Розмовляємо про особливості місіонерства та благовістя серед різних культур.
На цьогорічній конференції було обрано нового очільника «Голосу надії». Ним став Віталій Оніщук, який багато років був заступником директора місії. Через сто днів на посаді, ми вирішили порозмовляти з ним про бачення, плани та перші результати.
Людмила Софяк народилася на Волині, була місіонеркою на Черкащині, а нині служить у Івано-Франківській області. За короткий час вона пережила онкохворобу й перелом хребта під час аварії. Спілкуємося про круті повороти долі та що допомогло їх пройти.
Мені неодноразово доводилося чути про волонтерку, яка попри небезпеки продовжує самовіддано допомагати людям поблизу лінії фронту. До вашої уваги — розмова про духовну та гуманітарну працю на Сході з місіонеркою «Голосу надії» Дариною Сафригіною.
Про покликання до служіння, працю на Сумщині під час війни та сучасні виклики християнства спілкуємося з багаторічним місіонером «Голосу надії», пастором церкви «Відродження» м. Суми Валентином Ярошенком.
21 червня 2025 року, під час ювілейної конференції «Голосу надії», досі незмінний директор місії Микола Синюк передав керівництво своєму заступнику. З цієї нагоди розпитуємо служителя про його емоції, проміжні підсумки та плани на майбутнє.
Іван Онисів — пастор, місіонер, освітянин і капелан, який служить на Львівщині. Директор місіонерської школи «Голос надії». Спілкуємося про християнське покликання та досвід служіння до і під час війни.
Із перших днів повномасштабного вторгнення луцька церква «Віфанія» активно допомагає тим, хто постраждав через воєнні дії. Про працю, яка була звершена і яка звершується досі, розповідає благовісник Віталій Дацюк.
Степан Марчук уже 21 рік служить місіонером у Запорізькій області. 2022 року його м. Гуляйполе стало прифронтовим, церква повністю евакуювалася. Але місіонери продовжують служіння місцевим жителям, незважаючи на небезпеку.
Часто в житті трапляються такі біди, коли людина в розпачі та нерозумінні запитує, чому це сталося саме з нею. Наталя Паламар у 2008 році стала вдовою з п’ятьма маленькими дітьми. Вона розповідає про своє вдівство.