Ростислав Мурах: «Конфлікти виявляють нашу справжню суть»
Війна продовжується і приносить нам нові виклики. Останнім часом помічаємо, як тривала війна загострила наші конфлікти в різних сферах: і в контексті країни в цілому, і в особистих стосунках. Чому так стається і як цьому протистояти? Про це говоримо зі старшим пресвітером Хмельницького об’єднання УХЦВЄ Ростиславом Мурахом.
— Що приводить до конфліктів між людьми чи групами людей?
— Відповідь тут очевидна: зазвичай причина конфліктів — наше людське «я». Бо й за визначенням конфлікт — це зіткнення бажань, інтересів, прагнень, вимог, у основі яких наше «его», часто до цього додається гордість та зарозумілість.
Тобто джерело, із якого витікає конфлікт, — це людське серце. Гріховна людська натура, людський егоїзм приводять до конфліктів.
— Чи кожен конфлікт — це гріх?
— Відразу відповім, що ні. Річ у тому, що при правильному підході й правильному вирішенні конфлікти приносять багато користі. Наприклад, конфлікти вчать нас бути терплячими, вони вчать нас розуміти інших людей. Конфлікти сприяють перемінам. Наприклад, конфлікт щодо розподілу обов’язків у першоапостольській церкві привів до виникнення дияконського служіння в церкві.
І ще одне — конфлікти виявляють нашу справжню суть і вказують на потребу перемін. Тобто конфліктна ситуація допомагає нам передусім побачити самих себе, якими ми є, та інших людей. Наприклад, апостол Петро, живучи серед чудес, які чинив Ісус, сміливо казав Йому: «Я за Тобою піду до кінця», але в конфліктній ситуації, коли його життю загрожувала небезпека, він зрікся Господа.
Ми справжні в труднощах, випробуваннях і конфліктах. Конфлікт, як хірургічний розтин, показує наше нутро.
— А коли конфлікт стає гріхом?
— Тоді, коли люди переступають межі, проведені Словом Божим: зневажають, ображають, виявляють таємницю іншого, спекулюють, хитрують, діють нечесно.
— Якими можуть бути тригери конфліктів під час війни?
— Сама війна — це тригер. Фактично, немає такої сфери, де б вона не загострила конфлікт. Вона загострює як внутрішні, так і зовнішні протистояння.
Бог створив людину для того, щоб жила в раю. І характеристики нашого організму, психіки, нервової системи, тіла в цілому були створені для раю, де клімат, їжа — усі умови на благо людині.
Війна — це повна протилежність раю. Це найстрашніша форма прояву конфлікту. І вона тисне навіть на тих, хто не має безпосереднього стосунку до неї — від маленьких дітей до літніх людей. Люди стали більш напружені й чутливі. За дослідженнями ВООЗ українці за час активної фази війни постаріли більше, ніж на 10 років. Війна вплинула на внутрішній стан та психіку, особливо тих, хто бере в ній безпосередню участь. Відомі випадки, коли маленькі діти помирали не від куль, а від стресу, який переживали під час обстрілів та бомбардувань. Війна впливає на сім’ї. Вона розлучила їх. У багатьох родинах чоловіки воюють, а в інших дружини виїхали за кордон.
Війна певною мірою знецінює людське життя. Це творіння диявола, ціль якого вкрасти, убити й знищити. Тому війна впливає не лише на фізичну й душевну, а й на духовну сферу, створюючи додатковий тиск.
— Як правильно вирішувати конфлікти?
— Ми ж розуміємо, що конфлікт заходить набагато далі за пряме словесне протистояння чи якісь практичні дії. Він буває внутрішнім, міжгруповим, таким, який виходить назовні, і таке інше.
Якщо уважно придивитися до учнів Христа, то бачимо, що Ісус зібрав людей, між якими одразу міг би виникнути прецедент для конфлікту. Симон Зилот — представник націоналістичного напрямку, такий собі єврейський Правий сектор, і митник Матвій — ще той колаборант. А чого тільки вартують Яків та Іван, названі «синами грому»! Село спалити? Господи, Ти тільки дозволь.
Між ними нерідко спалахували змагання, хто буде першим, хто праворуч чи ліворуч… І ці конфлікти Ісус вирішував по-різному: то ставив між ними дитину й на її прикладі відкривав істину, то свідчив про те, для чого Він прийшов і що Його чекає. Життєві випробування також обтесували апостолів. І ми бачимо зрештою апостола Івана в його Євангелії та посланнях. Це вже зовсім інша людина, яку ніяк не назвеш «сином грому». Це добрий, люблячий чоловік, який багато говорить про любов і звертається до людей «діточки мої». Також глобальне розуміння життєвої місії, довіреної людям Христом, зробило великі зміни в душах апостолів.
Звісно, бувають випадки, коли варто конфлікт обговорити відкрито. Наприклад, у Писанні згадується про те, що апостол Павло прямо докорив апостолові Петрові за лицемірство, на яке пристав навіть Варнава. Були випадки, коли вони вирішувати проблеми сам-на-сам.
Головне не боятися конфліктів, не бачити в них лише негатив. Разом із тим не потрібно їх штучно створювати, нагнітати. Потрібно одразу розібратися з собою та стати миротворцем.
— Чи завжди конфлікт треба виносити, так би мовити, на люди?
— Часто конфлікт починається з того, що людина відстоює правду. І нам хочеться захищати цю правду, бажано при всіх, щоб усі знали її.
Але скажіть: Хам, син Ноя, говорив правду? Він жодного слова не збрехав. Батько дійсно повівся непристойно. І він про батькову наготу розказав усім. Іноді й ми вважаємо, що коли оперуємо правдою, то можемо рубати нею всіх направо й наліво, у всіх розмовах, у соцмережах і т. ін. Але пам’ятаймо, що за таку «правду» треба буде відповідати перед Богом.
Мало сказати правду. Треба її сказати так, щоб вона принесла збудування, мир, а не руїну. Наприклад, євреї в пустелі якось стали нарікати на манну, яку їм давав Бог. Стали докоряти своєму провіднику, якого Бог поставив над ними. Я розумію, що з часом така їжа могла й приїстися, особливо дорослим чоловікам. Але чи не краще було сказати: «Боже, так хочеться м’яса, дай нам його, будь ласка». І Бог би дав це м’ясо — і не було би безлічі негативних наслідків.
Тому треба так вирішувати конфлікт, щоб це не спричинило руйнування. Погляньте, як цареві Давидові доніс правду пророка Натан. Він не стояв біля воріт і не вкрадався в серця людей, не передавав негативної інформації з усіх можливих джерел. Він пішов до Давида, розпочав розмову з притчі — і так відкрив Давидові правду, що той сам собі виніс вирок. Оце мудрість Божа в користуванні правдою.
У конфліктах є різні сторони. Є невинні жертви, втягнуті в конфлікт мимоволі, є пасивні спостерігачі, яким не завжди треба активізуватися, бо вони не покликані цей конфлікт вирішити. Є любителі конфліктів, так звані «зіваки», які насолоджуються від того, що спостерігають за суперечками. А є ще страшніша категорія — підбурювачі, які за своєю суттю чинять зло заради зла.
Проте хочу особливу увагу звернути на організаторів конфліктів, які отримують максимальну вигоду від непорозуміння. Важко просто переконати сотню людей, щоб пішли за тобою, але коли є конфлікт, і ти вміло зіграєш на інтересах людей, то легко можеш розділити громаду й стати «авторитетом» для багатьох, які згодні з цими висловлюваннями. Але Бог бачить справжні мотиви. І перед Ним треба буде відповідати.