Хорватія, Боснія та Герцеговина — на шляху до пробудження
Місіонерська поїздка
Хочу розповісти про ті благословенні події, учасниками яких ми стали під час поїздки в Хорватію, Боснію та Герцеговину.
Уранці 29 жовтня наша місіонерська команда (Роман Ходорчук, Дмитро Ващук, Альона Горбатюк, Симонна Топалу, координатор місіонерського служіння Юрій Троць та пастор-місіонер Юрій Булик) покинула територію України. Дорогою нам довелося трохи затриматися на угорській митниці, потім у цій країні нас зупиняла й перевіряла поліція, а також була сильна буря на автомагістралі. Але Бог беріг нас — і в понеділок, 30 жовтня, ми прибули на місце призначення — в місто Чапліна.
У день приїзду ми мали перший євангелізаційний вихід в місто. Разом із пастором Бернардом й іншими братами та сестрами роздавали християнську літературу, спілкувалися з людьми. Великою перешкодою було незнання мови, але цю проблему вдалося вирішити завдяки українським місіонерам, які вже вивчили хорватську й були нашими перекладачами. Пізніше ми мали ще два таких євангелізаційних виходи в місто — у м. Чапліна й м. Плоче (Хорватія).
Ми кілька разів на тиждень мали виїзди за 30 км від Чапліни до наших друзів-місіонерів із України, які працюють у Хорватії. Ми їздили в міста Опузен і Плоче на домашні групи. Мали на меті підтримати місіонерів своєю присутністю й добрим словом, а також поспілкуватися з місцевими християнами та помолитися разом із ними.
У неділю, 5 листопада, наша українська команда провела служіння в м. Чапліна. Після служіння всіх місцевих віруючих очікувала смачна українська кулінарна програма, яку ми приготували з нашими українськими місіонерами в Хорватії.
Під час перебування в м. Чапліна мали змогу зустрітися з мером міста, спілкувалися та фотографувалися на пам’ять. Пастор церкви Бернард Микулич гостинно приймав нас. Також адміністратор церкви Предраг Зеленовіч щодня дбайливо піклувався про нас.
У понеділок, 13 листопада, ми вирушили в Україну. На зворотному шляху налетіла буря. Коли ми вже були в Хорватії, через буревій перекрили автомагістраль. Ми вирішили їхати в об’їзд. Об’їзна дорога проходила повз скелі біля моря. Сильний вітер гнав і розбивав хвилі об скелі, з яких падало каміння. Було враження, що вітер скине наш автомобіль у море. Пізніше, коли ми заїхали в гори, до сильного вітру додалися страшні кручі на 800-1000 метрів і снігопад. Усе було настільки серйозно й екстремально, що думали, що не виберемося. Але Бог зберіг нашу команду — і ми благополучно приїхали додому.
Свідчення місіонерів про поїздку:
Альона Горбатюк: «Згадуючи весь шлях, яким вів мене Господь,— я все більше і більше розумію, наскільки Він благий. Його любов до мене — незаслужена й безумовна. Я безмежно вдячна за Його довготерпіння й уроки в становленні моєї особистості. Вдячна Його служителям за можливість здійснити цю чудову поїздку в Боснію й Герцеговину, де можна було вчиться в місіонерів служити людям, працювати в команді. Спасибі Бернарду Микуличу за запрошення й Предрагу Зеленовічу за дружелюбність. Також особлива подяка старшому служителю в нашій команді — Юрію Троцю за його терпіння й батьківське серце. Божа робота над моїм серцем не закінчена, і я шукаю Його волю для свого життя та місце, де Він хотів би мене бачити в служінні, щоб я змогла бути Йому корисною. Ця поїздка стала дуже хорошим стимулом для зміцнення стосунків з Богом».
Симонна Топалу: «Завдяки підтримці братів з України та Швеції ми змогли провести кілька євангелізацій в центрі міста, домашні групи, недільне служіння, а також відсвяткували День Реформації. Під час євангелізації мене здивувало бажання членів церкви служити й говорити людям про Христа. Люди звикли жити так, як вони живуть,тому й бояться змін, зокрема й у питанні віри. Вони ніби й посміхаються, коли щось їм говориш, можуть брати літературу, яку ти їм даєш, але бояться приходити в церкву. Багато хто вважає, що ми — секта, бо читаємо Біблію. У цьому місті великий вплив має католицька церква. Також незвично було бачити, що всі курять, для них це норма життя. У церкві немає дитячого служіння, тому що немає дітей, що мене дуже здивувало. Під час перебування в Боснії і Герцеговині, а також і в Хорватії я відчула особливу Божу присутність і зрозуміла, що Бог хоче, щоб жителі цієї країни пізнали істину. Ніколи не забуду благословенного часу, проведеного в цих країнах. Ця поїздка надихнула мене підтримувати місцеві церкви та місіонерів і згадувати в молитвах усіх, хто працює для Божої слави».
Дмитро Ващук: «Місіонерська поїздка була для мене великим благословенням. У Боснії я порівнював місцевий християнський досвід із українським. Повернувшись на місію в Україну, я бачу, як можна поліпшити свою роботу. Боснія, Хорватія стоять на шляху до пробудження. Там є чудові умови для праці місіонерів і велика потреба в місіонерах».
Від себе скажу, що це справді була чудова поїздка. Усе було дуже добре організовано, і я вдячний Богові й тим, хто підтримував нас матеріально й духовно! Побачив багато нового, також було немало нових відкриттів, зокрема нове бачення щодо місіонерства в інших країнах.
Роман Ходорчук
Розповідь пастора Бернарда Микулича читайте тут.